ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Як ворони принесли князя

Бірманські народні казки

Сталося так, що у славному місті Кентунзі не стало правителя: колишній князь помер, а спадкоємця не залишив. Містом і всією округою правили вельможі та воєначальники – слуги колишнього князя. Правили і сварилися між собою, всі чекали на нового князя.
А на одному пасовищі біля Бенареса жив у ті часи пастух. Він був молодий і бідний, своїх корів не мав. Пас чужих. Щодня, приганяючи на пасовище корів, пастух приносив із собою у вузлику їжу. Під час обіду він завжди ділився своєю їжею з воронами. Бувало, сам ще не почне їсти, а вже воронам покришить. Коли ж пообідає, усі залишки воронам висипе. Ось тому над тим пасовищем завжди кружляла велика зграя ворон.

Ворони були дуже вдячні пастуху. Адже селяни чи городяни їх не дуже шанують. І ось вирішили ворони відплатити пастуху добром за добро. Одного дня воронячий ватажок прилетів до пастуха і питає:
— Пастуше, хочеш бути князем?
— Чому ж ні , каже пастух, я не проти.
— Ну, якщо так, плети великий кошик. Такий, щоб ти міг у нього поміститись. Як сплетеш, залазь у нього і влаштовуйся зручніше. А ми візьмемо цей кошик і віднесемо тебе до міста, де немає князя! – так сказав пастуху воронячий ватажок і полетів до своїх.

Пастух зробив великий кошик, вліз у нього і зручно вмостився. Раптом налетіла зграя ворон. Ворони підхопили кошик з пастухом і підняли його високо в небо. Покружляли над пасовищем і полетіли до міста Кентунгу, де не було князя.
Довго вони летіли. Та ось показалось місто, і тоді воронячий ватажок сказав пастуху:
— Ми спустимо тебе прямо до князівського палацу, і ти станеш володарем цього міста. Дивись, не забувай друзів!
Не встиг ватажок договорити, як вся зграя знизилася і кинула кошик прямо в княжий палац на трон під величезну парасольку. Збіглися сановники, оточили кошик, побачили в ньому людину і одразу ж вирішили, що це є довгоочікуваний князь. Радості їх не було кінця. Відразу скликали всіх мешканців міста та оголосили пастуха князем. Нового князя стали звати Пхая ка хап – «Князь, принесений воронами».

Добре чи погано правив у Кентунзі Пхая ка хап – ніхто не пам’ятає. Відомо тільки, що спочатку він виконував наказ ворон; щодня у місті забивали по десять буйволів та по десять корів на їжу воронам. Ситно пригощали ворон, і ті були задоволені. Але час минав, і Пхая ка хап став менш щедрим: замість колишніх десяти буйволів тепер забивали тільки п’ять, замість десяти корів – п’ять. Але й це тривало недовго: подяка князя йшла на спад, він велів забивати в день не більше одного буйвола та однієї корови. Минув час, і ворони взагалі перестали що небудь отримувати. Князь ніби й зовсім про них забув. Ворони почали голодувати. Велика зграя почала рідшати, багато хто загинув. Стривожився ватажок і подумав: «Князь не пам’ятає про борг! Провчимо невдячного!»

Одного дня воронячий ватажок прилетів у княжий палац і сказав Пхая ка хапу:
– О славний князю! Твоїм вірним слугам стало відомо, що неподалік є одна багата країна, в ній багато міст і сіл, лежить вона в родючій долині. Цій країні потрібний володар. Хочеш, ми занесемо тебе туди? Тоді ти станеш королем!
Подумав князь, подумав і наважився. Чому б йому не стати королем? Доля завидна: багатства більше, слави більше, влади більше. А вже до багатства, слави і влади він тепер жадібний!
Князь наказав дістати великий кошик, в якому він прибув до міста Кентунг, сів у нього і покликав ворон. Ті дружно взялися та підняли кошик. Полетіли вони геть від міста Кентунга, Шлях їх був довгий. Але досягли вони океану. Помітив воронячий ватажок маленький острівець в океані, подав знак своїм родичам, ті покружляли над острівцем і опустили на нього кошик із князем.

Посидів князь-пастух у кошику, набридло йому, виліз. Дивиться, ворони відлетіли. А кошик лежить на безлюдному острові посеред океану. Немає на острівці навіть убогої хатини, ні жодної живої душі. Харчів пастух також не знайшов. Так ворони помстилися невдячному пастуху.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Бирмы”
Переклад Ю. Осипова
Видавництво: “Наука”
1976 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: