ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Як врятували ліс

Олена Кукуєвицька

Жив-був Вітер. Він був таким сильним, що зривав і ніс капелюхи у перехожих, гнув або навіть ламав дерева, лякав людей, птахів і тварин.

Тому його боялися і в місті, і в селі, і в лісі. Коли Вітер з’являвся, всі намагалися сховатися у своїх домівках, норах і гніздах, і чекали, поки він заспокоїться.

Одного разу Вітер подумав, що якщо ліс спорожніє, то він зможе гуляти там скільки завгодно. Ніхто не буде лаяти і проганяти його. І став Вітер чекати слушної нагоди, щоб влаштувати в лісі пожежу.

Якось у вихідний день міські хлопчаки прийшли в ліс, щоб спекти картоплю на багатті. Спочатку погода стояла гарна, але потім на небі почали збиратися хмари. Вітру ніколи було їх розганяти.

Він затаївся між деревами і спостерігав за хлопцями. Хмари ставали все густішими і чорнішими. Злякавшись, що скоро почнеться злива, хлопці поспіхом перекусили картоплею і поспішили додому. Вони не стали чекати, поки повністю згасне вогонь.

Вітер, помітивши тліюче багаття, не повірив своїй удачі. «Ось зараз як дуну на залишки багаття, і ліс спалахне яскравим вогнем!», – розмріявся Вітер. Він уже було доторкнувся до вогника, але тут з’явився Дощ.

Мокрим плащем Дощ накрив собою спочатку галявину з тліючим вогнищем, а потім і весь ліс. Від багаття не залишилося ні іскри. Дощ встиг запобігти страшній пожежі.

– Я зрозумів, що ти задумав перетворити наш ліс у пустир, щоб тут не залишилося ані дерев, ані квітів, ані птахів, ані звірів, – сказав Вітру Дощ. – Ти хочеш, щоб сюди не приходили дорослі і діти. Але якщо не буде лісу, то і місто стане іншим. І ми з тобою станемо іншими. Нам залишиться безцільно гуляти по спорожнілому лісі і переляканому місту, поливати дощем і метати блискавки в почорнілу землю.

– Але ж мене все одно ніхто не любить і не чекає. Жив би я тут і нікому не заважав, – відповів Вітер.

– Ти себе недооцінюєш, адже ти на багато що здатний. Ти вмієш розганяти дощові хмари, приносити бажану прохолоду в спекотний день. А ще ти допомагаєш запилювати багато рослин і дерев. Правда, люди і тварини часто побоюються твоєї сили, але ти ж не збираєшся образити їх, – додав Дощ.

– Як добре, що ти мене зупинив! – вигукнув вітер. – А то б через мене люди і звірі позбулися лісу, я міг би погубити стільки дерев!

– Але, на жаль, наших зусиль для збереження лісу не вистачить, – зітхнув Дощ. – Дуже часто причиною пожеж стають самі люди. От сьогодні нерозумні хлопчаки втекли з узлісся, не погасивши багаття. Якби ти почав ганятися за хмарами, то я б не з’явився, а вогонь перейшов би на траву, на дерева. Тоді пожежі не уникнути. Тому нам залишається тільки сподіватися, що дорослі і діти будуть уважно поводитися з вогнем, щоб зберегти природу і своє житло.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 13

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: