TOU

Як виникли броненосці

Джозеф Редьярд Кіплінг

Це, любі мої, інша розповідь зі стародавніх часів, десь у самісінькій середині яких жив собі колючо‑голчастий їжак. Мешкав він на березі каламутної ріки Амазонки і живився равликами та усілякою всячиною. Їжачок цей товаришував із неповороткою черепахою, яка теж мешкала на березі каламутної ріки Амазонки і живилася зеленим салатним листям та іншою всячиною.

Тож усе було нібито чудово, мої любі. Чи не так?

Однак тоді ж, у ті самі стародавні часи, на березі каламутної ріки Амазонки мешкав ще й плямистий ягуар, який поїдав геть усе, що тільки міг упіймати. Коли не вдавалося вполювати оленя або мавпу, він не гребував закусити жабами й жуками. А коли не було навіть їх, то приходив до матері‑ягуарихи, котра навчала синочка, як полювати на їжаків та черепах.

Граціозно виляючи хвостом, матуся не раз казала нащадку:

– Сину мій, якщо знайдеш їжака, ти повинен кинути його у воду, і той розгорнеться, а якщо знайдеш черепаху, ти мусиш видряпати її з панцира своєю лапою.

Тож усе йшло як належить, любі мої.

Якось чудової ночі плямистий ягуар здибав на березі каламутної ріки Амазонки колючо‑голчастого їжака та неповоротку черепаху, які мирно сиділи під стовбуром поваленого дерева. Тікати вже пізно, і тому перший із цієї парочки миттєво згорнувся клубком, адже він усе‑таки був їжачком, а друга якомога глибше втягнула свою голову й лапки під надійний захист панцира, оскільки, звісна річ, була черепахою.

Тож усе трапилось, як і мало статися, мої любі. Згодні?

– Агов, ви, обоє, – рикнув плямистий ягуар, – слухайте мене уважно, бо це дуже важливо. Матінка пояснювала, що коли я зустріну їжака, то маю кинути його у воду, і він розгорнеться; а коли зустріну черепаху, то повинен видряпати її з панцира своєю лапою. Ну, і хто з вас їжак, а хто черепаха? Гм, присягаюся своїми плямами, я цього второпати не можу.

– Чи добре ти запам’ятав слова своєї матері? – вкрадливо спитав колючо‑голчастий їжачок. – Ти в цьому справді впевнений? Можливо, вона сказала, що коли ти розгорнеш черепаху, то маєш швиденько видряпати її з води, а коли зустрінеш їжака, то повинен кинути його на панцир?

– Справді, чи добре ти запам’ятав слова своєї матері? – не менш вкрадливо запитала неповоротка черепаха. – Ти в цьому впевнений? Можливо, вона сказала, що коли оббризкаєш водою їжака, то маєш ударити його лапою, а коли зустрінеш черепаху, то повинен дряпати її, поки та не розгорнеться?

– Навряд чи воно було саме так, – завагався плямистий ягуар. – Утім, будь ласка, повторіть чіткіше ще раз.

– Коли ти лапою зачерпнеш воду, то розгорни її їжаком, – терпляче мовив їжачок. – Не забудь, адже це дуже важливо.

– Проте, – додала черепаха, – коли видряпаєш воду, то негайно полий нею черепаху. Затямив?

– Через вас навіть мої плями розболілися, – трусонув головою плямистий ягуар. – Врешті, мені зовсім не потрібні ваші поради. Я просто хочу знати, хто з вас їжак, а хто черепаха?

– Не скажу, – пирхнув їжак. – Втім, якщо хочеш, можеш мене видряпати з панцира.

– Ага! – аж підскочив плямистий ягуар. – Тепер я знаю, що ти черепаха. Думала, не здогадаюся? Тож так і зроблю!

Відтак він щосили стусонув їжачка лапою, коли той саме знову згорнувся клубком, і, зрозуміло, тільки нещадно поколов її голками. Однак найгірше, що після того удару їжак далеченько відлетів у гущавину джунглів, де через суцільну темряву його було б важко знайти. Тоді ягуар взяв лапу собі в рот, але це, звісно, не допомогло; ба, колючки занили ще дужче. Коли ж він трохи отямився, буркнув:

– Тепер я знаю, що це була ніяка не черепаха. Та, – невдаха почухав голову вцілілою лапою, – як мені переконатися, що черепаха – оця, друга?

– Але я справді черепаха, – здавалося, подруга їжачка навіть образилася. – Твоя матуся мала рацію. Вона сказала, щоб ти мене видряпав із панцира. Ну, починай.

– Ще хвилину тому ти не казала, що вона казала те, що ти кажеш зараз, – розгублено промимрив плямистий ягуар, висмоктуючи колючки зі своєї лапи, – а казала, що вона казала щось не таке.

– Ну, припустимо, ти кажеш, що я сказала, що вона казала щось не таке, не бачу в цьому жодної різниці; бо якщо вона казала те, що, як ти кажеш, я сказала, що сказала вона, то це те саме, якби сказала я те, що вона сказала. З іншого боку, якщо гадаєш, що вона сказала, аби ти одразу розгорнув мене, замість того, щоб видряпати з панцира, то я тут причому, еге ж?

– Але ти сама наполягала, аби я тебе видряпав із панцира лапою, – геть збентежився затурканий звір.

– Коли хтось помізкує, то усвідомить, що нічого такого я не казала, а тільки констатувала, що твоя мати сказала, щоб ти видряпав мене з панцира, – хмикнула черепаха.

– І що тоді буде? – шморгнувши носом, насторожився плямистий ягуар.

– Не знаю, досі це нікому не вдавалось. Та кажу по щирості, якщо ти хочеш побачити, як я попливу звідси, тобі варто лише кинути мене у воду.

– Я тобі не вірю! – вигукнув плямистий ягуар. – Мішаєш докупи те, що радила робити моя мама, з тим, що пропонуєш робити ти, хоча, напевно, матуся нічого такого на увазі й не мала. І, взагалі, морочиш мені голову, яка вже й так обертом іде. Тепер ти з якогось дива заговорила зрозумілими словами, що заплутує мене ще більше, ніж раніше. Матінка напучувала, щоб я одного з вас кинув у воду, а тебе вочевидь хвилює така можливість; тож, мабуть, ти цього не бажаєш. Тому плигай у каламутну Амазонку, і мерщій!

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.9 / 5. Оцінили: 9

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: