<

Як заєць Коська капусту поливав

Казки Миколи Грибачова

Давно у лісі дощу не було. Все спека та спека. День спека, два спека, тиждень спека. На заячому городі капуста стала сохнути. Ось і каже мама-зайчиха:

— Візьми Коська, відро і полий грядки. Бо не буде в нас капусти.

Заєць Коська дуже любив капусту і хотів, щоб вона виросла великою-превеликою, смачною-пресмачною. Взяв він відро, повісив його на ліву лапку, правою розмахує на ходу та пісню співає:

Якщо дощ не йде

Бім, бом, бім, бом –

То капуста не росте.

Бім, бом, бім, бом –

Щоб капусті воду дати

Бім, бом, бім, бом –

Треба грядки поливати

Бім, бом, бом !

Побачив його борсук Пахом, питає:

— Що це ти, заєць Коська, такий веселий? У гості йдеш?

— Ні, я працюю. У нас капуста сохне, поливатиму, йду до озера за водою.

Барсуку Пахому нудно було. Від спеки всі звірі по своїх оселях сиділи, нічого цікавого в лісі не чути. І вирішив він пожартувати над зайцем Коською:

— А навіщо ти, — каже борсук Пахом, — із відром ідеш?

— Щоб носити воду! Який ти нетямущий.

Засміявся борсук Пахом:

— Ти не знаєш нинішніх порядків, — каже він. — Все у нас в лісі змінилося. Тепер коли грядки поливають, воду не відром, а решетом носять. Тому що відро важке, а решето легке.

Заєць Коська раніше ніколи не поливав грядок, воду не носив і відразу повірив. Раз воно, думає, решетом легше, то й ще краще. Одне погано — відро у нього є, ось воно, на лапці висить, а решета немає.

— То я тобі дам решето, — каже борсук Пахом. — Ти мені відро віддаси, а я тобі решето.

Віддав заєць Коська відро борсукові, взяв старе решето — справді,  легше. Зрадів заєць Коська, йде далі і співає:

Ношу воду не відром.

Бом, бом! –

Ношу воду решетом

Бом, бом!

Далеко, недалеко

Бом, бом! –

Решетом носити легко

Бом, бом!

Зачерпнув заєць Коська води з озера, поніс. В решеті дірок багато, вода витікає. А Коська тільки радіє, що легко, пісні співає і нічого не помічає. Поки до грядок дійшов, води лише кілька крапель залишилося. Витрусив він їх на грядки і знову до озера. А борсук Пахом сидить, дивиться на нього і від сміху за живіт тримається.

— Ну, як, заєць Коська, добре решетом воду носити?

– Легко! – радіє Коська. – Дякую тобі, що навчив!

Так і носив він воду решетом до вечора. За вечерею мати-зайчиха запитала його:

— Ну, як, Коська, полив грядки?

— Полив, полив! – відповів Коська.

Вранці зайчиха глянула на грядки, а вони сухі. Зовсім пропадає капуста. Покликала вона Коську, спитала сердито:

— Навіщо обдурив мене?

— Я не обдурив, — сказав Коська заєць. — Я весь день носив воду.

— Та чим же ти носив?

– Решетом. Мене борсук Пахом навчив.

— Горе ти моє, горе, — зітхнула зайчиха мати. — обдурив тебе борсук, посміявся над тобою. Воду відрами носять, а решетом борошно просіюють.

Розлютився заєць Коська, пішов до борсука, сказав:

– На твоє решето, віддавай моє відро! Обдурив ти мене, не дружитиму з тобою.

— То я пожартував, — сказав борсук. — Це тобі наука — коли берешся за справу, не тільки слухай інших, але й сам думай.

— Гаразд, я тобі помщуся! – сказав заєць Коська.

І став носити воду відром. Відро, звичайно, важче за решето, носити воду в ньому важко, та зате вона не витікає. Полив він усі грядки. Капуста зраділа, одразу листя підняла, зазеленіла, рости стала.

— Молодець ти в мене, Коська, — похвалила зайчиха мати. – Вмієш працювати.

І відпустила зайця Коську гуляти. А він до їжа Кирилка побіг — порадитись, як борсукові помститися.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.1 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Заяц Коська и его друзья”

Микола Грибачов

Видавництво: “Самовар”, 2010 р.

Залишити коментар