Як журавель допоміг лисиці

Потоваришувала лисиця з журавлем і запросила його в гості до себе в нору.

Побачив мисливець їхні сліди, підкрався до нори і почав підкопувати її, щоб дістатися лисиці та журавля. Але скільки не копав, а не дістався.

Тоді дістав він довгу жердину, просунув у нору і дістав до журавля. Злякався він і почав просити лисицю:

— Придумай щось, ти ж розумна і хитра. А то мисливець дістане нас.

А лисиця забилась у куток, тремтить і від страху слова сказати не може.

—Ех ти! — з докором сказав журавель. — А ще лисиця!

Журавель почав думати, як врятуватися від мисливця, і придумав.

— Коли мисливець просуне руку в нору і витягне мене, — сказав журавель, — я прикинуся мертвим. Він подумає, що це ти, лисиця, задушила мене і відкине вбік. А я полечу. Мисливець обов’язково задивиться, як я відлітаю, ось тоді й вибігай з нори.

Тремтить лисиця, але погоджується, бо іншого виходу не було.

Ліг журавель біля входу в нору і прикинувся мертвим.

Засунув мисливець руку в нору і витягнув журавля.

— Бідолашний журавель! – сказав він. — Мабуть, лисиця затягла його в нору і задушила.

З цими словами він відкинув журавля убік.

А журавель, хоч і боляче вдарився, коли мисливець кинув його, підвівся, змахнув крилами, високо злетів так, що мисливець і опам’ятатися не встиг.

Задивився мисливець, як відлітає журавель, а лисиця в цей момент вибігла з нори, шмигнула в кущі.

Вилаявся мисливець від досади, що лисиця перехитрила його, не знав він, що цього разу журавель допоміг лисиці врятуватися.