Як звірі вилікували баранчика

Одного разу баранчик захворів. Прийшов до нього в гості ведмедик, а баранчик лежить без сил. Тільки чхає і кашляє, і ніс у нього закладений.

– Оце так, – задумливо сказав ведмедик. Я прийшов до тебе, щоб покликати на вулицю, а ти взяв і захворів!

– Я ж не спеціально, – відповів баранчик слабким голосом і висякав ніс. – Правда, вчора бігав по калюжах, намочив ноги. Та ще й гуляв без шарфа. Напевно, тому і захворів.
– Ну, ти даєш, друг! – вигукнув ведмедик. Після такого легко захворіти! Що ж, будемо тебе лікувати.

– Лікувати? – злякався баранчик. – А це не боляче?

– Не боляче, тільки тобі потрібно бути слухняним і не пручатися. Ось зараз принесу тобі мед – будеш пити чай.

Пішов ведмедик додому за медом, а по дорозі розповів іншим звірям про те, що баранчик захворів. І всі звірятка захотіли допомогти своєму другові.

Ведмедик напоїв баранчика чаєм з медом. Потім прискакали дві жаби і принесли воду. Прийшла свинка, нагріла воду, щоб баранчик попарив ноги в тазику.

За нею прийшла мавпочка і принесла для баранчика апельсин, щоб він з’їв витамінку. Пізніше прийшов заєць, відчинив вікно і провітрив кімнату. За ним прибігли чотири білочки, закутали баранчика в теплу ковдру.

Ну а наостанок, прилетіла пташка синичка і заспівала для баранчикові пісеньку, щоб він заснув і набрався сили.

На наступний день після такого лікування баранчик відчув себе краще і вже хотів виходити на вулицю. Але ведмедик не дозволив йому цього зробити, а сказав, що потрібно продовжувати лікування.

Через кілька днів баранчик повністю одужав і пішов на прогулянку зі своїми друзями. Тепер він намагався не стрибати по калюжах і не виходив на холод без шарфа і шапки, щоб більше ніколи не хворіти.