Якщо ти великий — іди двічі

Давним-давно жив у монастирі чернець. Якось пішов він у найближче село за милостинею. Шлях його лежав через рисове поле, повз озеро, в якому водилися краби. Помітив чернець крабів, і захотілося йому ними поласувати.
«Мій сан забороняє мені вбивати будь-кого, навіть краба… Якщо я порушу обітницю, селяни перестануть поважати мене і не будуть приносити милостині», — розмірковував чернець на березі озера. Але раптом його осяяла щаслива думка, і він звернувся до крабів з такими словами:
— Краби, друзі мої, мені шкода вас: скоро ваше озеро висохне, і ви загинете. Але я ваш друг, я віднесу вас в інше озеро, де багато-багато чистої та смачної води.
Монах зібрав усіх крабів і поклав їх у чашу для милостині.

У монастирі вибрав найбільший горщик із широким горлом, налив у нього води та поставив на вогонь. Зверху на горщик поклав вузеньку дощечку. Потім знову звернувся до крабів:
— Друзі, ви зовсім знесилені від подорожі і виглядаєте млявими, вам корисно трохи розім’ятися, станете бадьорішим. Дивіться, я проклав місток через горщик, нехай кожен з вас перейде цим містком.
І чернець почав виймати крабів з чашки і пускати їх по черзі містком. Вода в горщику закипіла, з нього повалила гаряча пара. Краби, дійшовши до середини містка, обпікалися і падали в горщик. Останній краб був сильним і великим, він зумів пройти містком, не впавши. Тоді монах сказав йому:
— Ти такий великий та сильний, тобі треба пройти двічі. Ану, іди ще раз!
Цього разу краб не втримався і впав у горщик. Краби зварилися, і чернець із задоволенням з’їв їх. З того часу виникла приказка: «Якщо ти великий — іди двічі!»