Янгелик
Петро Сорока
На високій хмарці сів собі янголик,
Мабуть, притомився, як ішов зі школи
Хмарка, як вітрило, небом пропливає,
Янгол звісив ноги, на сопілці грає.
Як чудесно з хмарки милуватись світом –
Річкою, садками, яблуневим цвітом.
Люди йдуть із поля, та його не бачать,
Значить не повинні, так і треба, значить.
Але бачать жайвір, перепел із жита,
Невгамовний коник, бджілка працьовита.
Коні та корови, їх маленькі діти
І до хмарки хоче буслик долетіти.
Ллється ніжне світло, сяють білі шати,
Бачать ті, що вміють про таке мовчати.
Хто живе у полі, в лузі та діброві,
В кого серце повне віри і любові.
АБО
Той, хто родом з поля, лісу чи діброви,
В кого серце щире світиться з любови.
Джерело:
“Будьте здорові!”
Петро Сорока
Видавництво: ”Підручники і посібники”
2012 р.