Янус та Карна

Німфа Карна славилася своєю красою. Багато юнаків палали до неї нестримним коханням. Але вона любила лише полювання. Цілими днями ганялася Карна за дикими звірами, вражала їх списами або розставляла пастки. Коли якийсь надто палкий юнак дуже вже дошкуляв їй, вона удавано погоджувалася поступитися його бажанням, але говорила при цьому, що не можна займатися любов’ю при світлі сонця, і пропонувала йти цьому юнакові в печеру, а вона нібито піде за ним. Повіривши їй, закоханий пробирався вглиб темної печери, Карна ж ховалася в чагарнику, де знайти її було неможливо.

Побачив Карну і Янус і теж загорівся до неї пристрастю. Він почав благати німфу розділити його любов. Карна надумала зробити з ним теж, що й з іншими. Вона наказала Янусу знайти глуху печеру, а сама вирішила сховатись. Але не знала німфа, що дволикий Янус дивиться і вперед, і назад. А він побачив, як Карна ховається у своєму укритті. Сміючись, Янус легко наздогнав німфу. І довелося їй поступитися дволикому богу. За це Янус зробив Карну богинею дверних петель і дав їй колючу білу квітку, щоб відвертати від будинків і дверей усілякі біди та напасті.