TOU

Яртигулак та чаклун-порхан

Туркменські народні казки

Жінка зібралась подавати обід. Поставила перед ним миску плову: поверх рису виклала шматочки курячого м’яса та молоденьку цибулю. Білі пухкі перепічки аж лисніли від масла. А такої юшки Яртигулак ще ніколи не бачив. Була тут і велика тареля, на якій шматочками лежало м’ясо, обкладене часником та морквою, а поверх жовтіли сушені вишні.
У порхана аж слина потекла, бо він ще нічого не їв з самісінького ранку.
Але тільки-но він загріб жменю плову, як з-під скатертини почувся голос:
– Стривай! Віддай, грабіжнику, людям чуже добро! Бо вдавишся першим куском!
Порхан впав на килими, але той самий голос задзвенів у нього над вухом:
– Поверни негайно ж усе, що ти награбував у людей! Поверни, поверни!
Порхан схопив ковдру й закутався в неї, але й це не допомогло, бо хтось смикнув його за бороду.
– Годі спати! Якщо ти не повернеш награбоване, то я тебе так розмалюю, що людям на очі не навернешся!
Порхан схопився й хотів утекти з дому. Він узявся за чобіт, але чобіт сам підстрибнув і засміявся. Він хотів надягти халат, але той поповз від нього, мов гадюка. Порхан заплакав.
– Плач не плач, а доведеться тобі покаятися, бо гірше буде! – почувся голос з пазухи.
Порхан заткнув вуха пальцями й вибіг у двір. А там саме працювали односельці – відробляли порханові якісь борги.
– Чому регочетеся, препогані? – розгнівався хазяїн. Але чоловіки ще дужче залилися сміхом. Порхан почав їх сварити, поки вибігла його жінка та аж руками об поли вдарила:
– Що це з тобою? Де твоя борода?!
Порхан схопився за бороду, та не знайшов її: півбороди було відрізано.
– Ой! – залементував він.– Я все життя лякав людей джинами, а сам ніколи в них не вірив. А тепер бачу, що вони обсіли мій дім.
І він упав на коліна перед своїми боржниками й пообіцяв їм ніколи більше не обдурювати людей, а біднякам повернути все, що награбував за всі роки,– аби тільки джини йому спокій дали.
Меткий Яртигулак непомітно вибіг з порханового двору й пішов, не кваплячись, додому, наспівуючи пісню:

Хоч малий я, та меткий,
Хто завзятіший за мене?

Не встиг він увійти в двір, як хтось постукав у хвіртку. Коли ж мати відчинила, почувся жалібний голос:
– На тобі, хазяйко, твою перепічку. Забери її і позбав мене від клятущих джинів.
Це був чаклун-порхан.
Мати здивувалася, а Яртигулак весело засміявся.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Туркменські народні казки”
Переклад – Г. Халимоненко
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1979 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: