Іринчин сон
Казки Зінаїди Грієвої
Веселе Новорічне свято люблять усі, особливо малята. Бо знають: уночі прийде Дідусь Мороз, принесе їм свої подарунки й сховає під ялинкою.
А як хочеться одержати подарунок із рук самого Дідуся Мороза!
Дуже хотілося цього і маленькій Іринці. Вона давно мріяла зустрітися з дідусем, та він завжди чомусь приходив уночі, коли вона вже міцно спала. І дівчинка вирішила: «Не буду сьогодні спати й обов’язково дочекаюсь Дідуся Мороза».
Іринка лежить у ліжку. Там, в іншій кімнаті, ялинка, яку вона прикрашала. Тепло, затишно, а надворі господарює віхола, стогне під вікнами, жбурляє снігом у шибки…
— Мамо,— тривожно запитує Іринка,— а Дідусь Мороз не заблукає? Он яка завірюха…
— Ні, донечко, не заблукає, — заспокоює мама.— Віхола — його вірна помічниця. Вона летить попереду, заглядає у вікна й показує Дідусеві Морозу, де діти живуть. І Дідусь Мороз приносить їм подарунки.
Іринка стуляє повіки й лежить тихо-тихо. Мамі здається, що донька заснула, й вона виходить з кімнати.
А Іринка не спить, дивиться на шибки, які Дідусь Мороз щедро розмалював білим лапатим листям. Та ось листя зникає, і Іринка бачить знайоме усміхнене обличчя. Дідусь Мороз! Іринка його одразу впізнала. А він посміхається й манить її до себе. Дівчинка зіскочила з ліжка, підбігла до вікна. Дідусь Мороз підняв руки, щось прошепотів, дмухнув на шибки, і вікно само відчинилося.
— З Новим роком, Іриночко! — сказав дідусь.— А тепер ходімо зі мною.
Дідусь Мороз подав руку Іринці. Вона зробила один крок, другий і пірнула в дідусеву шубу. І ось вони йдуть вулицею. Навколо грає віхола й стеле дідусеві під ноги м’який сріблястий килим. Сніжок приємно порипує у дідуся під валянками, і здається Іринці, що вони виспівують мамину колискову.
А дідусь крокує й крокує…
Іринка обережно виглядає в шпаринку й бачить попереду білий казковий палац. Дідусь заходить туди, розстібає шубу й ставить Іринку на сріблясту підлогу. А в палаці весело! Грає музика, навколо сяючої ялинки танцюють звірята. Дідусь Мороз стукнув палицею об підлогу, й музика замовкла.
— Друзі! — сказав він.— Гляньте, хто до нас прийшов!
— Снігуронька! Снігуронька! — закричали звірята й кинулися до Іринки.
Дідусь Мороз взяв її за руки, підвів до дзеркала, й вона побачила, що на ній біла, срібляста шубка, а над чолом — промениста зірочка.
Знову заграла музика, Дідусь Мороз почав танцювати з Іринкою. Дівчинка була щаслива.
— Гарно танцюєш! — похвалив Дідусь Мороз.
— А я й пісні знаю! — сказала Іринка.— Ось послухайте:
Дід Мороз прийшов до нас
У святковий світлий час,
Тож ялинка й малюки
З ним танцюють залюбки.
А Лисичка й Вовчик-братик
В коло кличуть лисеняток.
Гей, до гурту, Сніговій,
Це ж бо свято, рік Новий!
Іринка гарно проспівала пісеньку і одержала від Дідуся Мороза подарунок — велику красиву ляльку.
А звірятам пісня так сподобалась, що вони попросили Іринку заспівати ще раз. Іринка погодилась, та саме в цей час до палацу з тривожним криком влетіла синичка. Вона сіла Дідусеві Морозу на плече й поскаржилась, що її сестричку спіймав якийсь хлопчик, посадив у клітку і продав.
Дідусь Мороз спохмурнів, зажурився.
— Веселіться, — сказав він.— А я мушу розшукати цього нерозумного хлопчика, який розлучив сестричок.
Він стукнув своєю палицею об підлогу — й одразу ж загуло, закружляло навколо, до палацу влетіла Віхола, підхопила Іринку й понесла її, понесла…
А над самою землею зупинилася й обережно поклала дівчинку в м’який пухнастий сніг…
Іринка розплющила очі, дивується. Вона вдома, в своєму ліжку, а поруч, на стільці, сидить нова красива лялька. Іринка знає, це — подарунок Дідуся Мороза. А ще на столі — клітка з пташкою.
Пташка тривожно й голосно цвірінькала, немов кликала на допомогу. Дівчинка здогадалась: це — татовий подарунок. Вона ж давно просила в нього купити їй пташку.
Іринка наблизилась до клітки й раптом… пригадала палац Дідуся Мороза й синичку… Вона просунула руку в клітку, спіймала синичку, прочинила кватирку й розтулила долоню. Синичка випурхнула і полетіла.
А Іринка ще довго не відходила від вікна й дивилася їй услід. Вона вірила, що маленька обов’язково долетить до чарівного палацу Дідуся Мороза й зустрінеться там зі своїми друзями.
Джерело:
“Іринчин сон”
Зінаїда Грієва
Видавництво:“Веселка“
м. Київ, 1980 р.