Історія Кіпа

Якось римлянин на ім’я Кіп повертався з війни. Бій, у якому він брав участь, закінчився перемогою римлян, і Кіп радісний прямував додому. Втомившись від довгої дороги, він підійшов до берега невеликої річки і хотів з неї напитися. Спустившись до води, він несподівано побачив у ній відображення своєї голови, увінчаної рогами. Кіп здивовано відсахнувся, вирішивши, що йому це привиділося. Знову схилився до води і знову побачив себе з рогами. Не повіривши очам, Кіп торкнувся свого чола і намацав роги. Довелося переконатись у несподіваному диві. Але що воно означає? Кіп помолився богам. Він просив їх, якщо це чудо віщує радість, нехай воно зробить щасливим весь  римський народ, а якщо горе – то нехай воно спіткає тільки його одного.

Кіп склав із трави вівтар, вилив на нього на честь богів вино і, зарізавши двох овець, приніс їх у жертву. За правилами ворожіння він став розглядати нутрощі тварин, намагаючись зрозуміти з них сенс того, що сталося. У цей час мимо проходив етруський ворожбит, і Кіп попросив його роз’яснити це диво. Ворожбит нахилився над жертовними вівцями, і зрозумів, що мають відбутися якісь дуже важливі події, але він не міг зрозуміти які. Потім ворожбит підняв очі на Кіпа і побачив роги, що виросли на його лобі. Тоді він все зрозумів. Насамперед етруск привітав Кіпа як царя. Потім він сказав, що роги віщують, що Кіп стане великим царем, якому підкориться і Рим, і весь Лацій. Для цього Кіпу треба поспішити до Риму, тоді його влада буде незламною. Почувши це, Кіп засмутився. Він не хотів стати причиною втрати римським народом його свободи. І він вирішив краще загинути у вигнанні, але ніколи не з’являтися у Римі.

Прийнявши це рішення, Кіп послав звістку сенату та народу з проханням прийти на те місце, де воїни насипали пагорб на честь виграної битви, обіцяючи зробити дуже важливе повідомлення. А поки що, щоб не лякати городян, він прикрив роги лавровим вінком. Коли сенатори та всі інші римляни зібралися біля підніжжя пагорба, Кіп піднявся на нього і сказав, що є в Римі одна людина, яка, якщо не буде вигнана, обов’язково стане царем і оберне всіх у рабство. Тому його необхідно вигнати чи навіть убити, а знаком цієї людини є роги на її голові. Почувши таку дивну і водночас жахливу новину, римляни почали озиратися, шукаючи ознаки рогів. Тоді знову заговорив Кіп: «Якщо ви хочете знати, хто ця людина, то дивіться». З цими словами він зірвав з себе лавровий вінок, і всі побачили гіллясті роги. Римляни були не тільки розгублені, а й уражені волелюбністю Кіпа, готового і до смерті, і до вигнання, аби не допустити втрати римським народом свободи.

Народ та сенат прийняли мудре рішення. Вони знову увінчали Кіпа лавровим вінком, цього разу від імені міста Риму, і вирішили виділити йому за містом стільки землі, скільки він зможе зорати з світанку до заходу сонця одного дня. Кіпу також дали право прикрасити бронзою двері свого заміського житла і поставити над ними роги на знак його шляхетності та на згадку про це диво. Там Кіп і постарів, так жодного разу і не увійшовши більше у ворота Риму.