TOU

Історія Маліка і принцеси Сирін

Казки Марі Катрін д'Онуа

Після батькової смерті я, єдиний спадкоємець багатого торговця, розтринькав майже все, що він мені заповідав. Решта грошей пішла на дружні гулянки. На одній з таких гулянок моїм товаришем по трапезі виявився якийсь чужоземець. Почувши, що лише страх перед нападом розбійників та іншими небезпеками, що підстерігають у далеких подорожах на кожному кроці, тримають мене в Сураті, незнайомець пообіцяв поділитися зі мною засобом, завдяки якому можна залишати позаду країну за країною без найменшого ризику.

Це була скриня, для виготовлення якої негайно послали за столяром і лісом. Майстрові наказали збити скриню розміром шість на чотири фути, а чужоземець тим часом узявся робити механізм, з яким провозився три доби. Зверху на неї накинули перський килим і разом з ним покинули місто. Я став єдиним свідком того, як скриня з чужоземцем усередині піднялася в повітря і блискавично зникла за обрієм, щоб через деякий час опуститися поряд зі мною.

– Я дарую цю скриню вам. З нею далекі краї стануть ближчими, – ощасливив мене чужоземець і відразу навчив керувати цим засобом пересування, отримавши як подяку гаманець із цехінами.

А що грошей у мене більше не було – лише борги, то при першій же слушній нагоді я скочив у свою скриню і полетів якнайдалі від своїх лихварів.

Скриня змагалася з вітром у швидкості, але тільки на ранок наступного дня закінчилися лісові угіддя і на обрії замріло місто. Я зупинився, щоб як слід його розгледіти, і здивувався пишноті його веж. «От би дізнатися, де я», – подумав я і запитав про це в чоловіка, що орав поле, перед тим сховавши скриню в лісовій хащі.

– Ви, мабуть, прибули здалеку, – відповів селянин, – це місто називається Газна, а править ним могутній король Багаман.

– А хто мешкає он у тих величних вежах?

– Король звів їх для своєї дочки, принцеси Сирін. Їй напророчили, що її ошукає чоловік. Щоб перешкодити тому, Багаман побудував мармуровий палац з неприступними вежами і ровами з водою по периметру. Єдині ключі од воріт зберігаються у короля. Вдень і вночі біля них стоїть варта, і жодній людині, крім короля, не увійти до палацу. Сам він відвідує дочку раз на тиждень.

З того часу я втратив сон і думав лише про прекрасну затвірницю. Мені не важко було прилетіти на дах її палацу і пробратися в її спальню. Що, коли у пророцтві говориться про мене?

Окрилений цими думками, я злетів у повітря і направив скриню до палацу. Під прикриттям ночі минув я вартових і приземлився на дах.

Покинувши скриню, я крізь відчинене вікно проліз у розкішно обставлену спальню, де на оксамитовому ліжку спочивала принцеса Сирін. Вона була ще гарніша, ніж я собі уявляв. Не встиг я отямитись, як уже на колінах цілував її ніжну руку. Прокинувшись, дівчина хотіла зчинити ґвалт, і мені довелося так пояснити свою присутність:

– О світло очей моїх, принцесо! Я зовсім не з тих, хто обіцяє золоті гори, тільки б занапастити невинну дівчину. У мене такого і в думках не було, адже я пророк Магомет. Мені боляче спостерігати, як ви, така юна, сумуєте, зачинені у вежі. І ось вам моє слово: я розвію пророцтво, що стало причиною вашого ув’язнення. На вас чекає блискуче майбуття, адже ви станете дружиною Пророка. Всі сильні світу цього схилять голови перед тестем великого Магомета, а їхні дочки помруть від заздрощів до вас.

На мій великий подив, принцеса повірила в мою вигадку. Добрий Магомет, нічого сказати. Лише на світанку покинув я спальню Сирін, з тим щоб повернутися наступної ночі. Я стрибнув у скриню і летів вище хмар, аби тільки не потрапити на очі вартовим. Я заховав скриню в лісі і пішки пішов у місто запастися харчами і придбати вбрання, гідне Магомета, і витратив там геть усе цілком певний, що ніколи більше не матиму потреби в грошах.

Коли з настанням темряви я знову пробрався у спальню принцеси Сирін, вона почала з питання, що з учора не давало їй спокою:

– О Пророче, як могло трапитися, що ви такі юні? Я думала, що Магомет мудрий старець.

– Це так, – відповів я. – Але хіба вам не приємно дивитися на когось молодшого?

Я знову полетів з палацу ближче до вранішньої зорі, аби Пророка не було викрито, щоб повернутися з настанням темряви.

Через день-два король Багаман з почтом відвідав дочку. Піднявшись у її спальню, він помітив на її обличчі рум’янець сорому, який виказав дівчину. Вона змушена була в усьому признатися.

Подиву Багамана не було краю, адже від нього приховали, що він доводиться тестем Магомета.

– Що за нісенітниця! – вигукнув він. – Не можна бути такою довірливою! Пророцтво збулося, Сирін обдурив підступний спокусник! – 3 цими словами він наказав перевернути догори дном весь палац, але так нікого і не знайшов.

У відчаї він скликав своїх візирів і придворних, щоб запитати у них ради. Першим узяв слово великий візир: «Весілля принцеси – не обов’язково вигадка». Більшість візирів з ним погодилися, крім одного, який сказав:

– Став би Пророк шукати собі дружину серед земних жінок, якщо рай повний прекрасних гурій!

Багаман був від народження довірливий і все ж засумнівався в небилицях про Пророка.

– Йдіть, – розпорядився він, – сьогодні я заночую в палаці у дочки, а ви повертайтеся завтра.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“100 чарівних казок світу”
Переклад – Володимир Верховня
Видавництво: “ Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»“
м. Харків, 2013 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: