TOU

Історія про хом’яка Жменьку та мишей-сторожів

Казки Володимира Читая

1. Хом’як наймає мишей
Жив-був у Чарівному лісі хом’ячок. Змалку до хліборобської роботи був він навчений.

Ще сонце не зійшло, а він вже в поле йде і працює там допізна, допоки видно. Поле турботу відчувало, наче живе, і дякувало хом’ячку добрими врожаями.

Родило рясно і жито, і пшеницю. Радів хом’ячок плодам праці своєї, збирав-визбирував усе до зернятка, складав жменьку до жменьки. За це і прозвали його Жменькою.

Так було і цього року. Навесні Жменька зорав поле, яке йому ще від батька перейшло, засіяв. Щойно зійшло, заходився бур’яни сапати. Не встиг з бур’янами розібратися, сарана поналітала. Відігнав сарану, буревій стебла додолу попригинав. Ходить Жменька, кожний колосок піднімає, підв’язує. Важка хліборобська праця.

Трудився Жменька весну й літо, лап не складав, ночей не досипав. Ось і серпень настав. Час врожай збирати.

Йде хом’ячок по полю, серпом срібним жне і на купки стебла складає. Потім ті купки ціпком б’є, зерно вибиває, збирає його і в мішки складає. Аж 50 мішків добірного зерна наскладав! Оце так вродило цього року! Радіє Жменька, низько земельці кланяється, а полю дякує.

Мішечок за мішечком в нору переносив і порозкладав їх у чотири комори: в грудневу комору — зерно, яке у грудні з’їсти можна, в січневу — запас на січень, в лютневу — те, що на лютий. А найкраще зерно — в березневу комору, на насіння. З нього новий врожай буде.

Скінчив Жменька свою роботу. Обійшов ще раз усі комори, оглядів, щоб все до ладу було, зачинив їх і сів, вдоволений, посеред нори перепочити. Полегшено здихнув і сказав сам собі вголос: «Ось тепер і женитися можна! Зранку піду дружину шукати, свататися, весілля гуляти!»

На наступний день прокинувся Жменька, позбирався в дорогу далеку й вийшов вдосвіта. Але щось не йдеться. Лиш відійде від нори, одразу про зерно своє думає: «Як воно там?» І повертається перевірити, чи все добре. Обійде всі комори, замки перевірить і знову по дружину піде. І знов повертається, не може зерно без догляду залишити.

Саме в той час на полі мишеня Мудряк лушпиння від зерна збирав. Побачив, що хом’як туди-сюди ходить, здивувався чого це він метушиться й гукає до нього:

— Гей, Жменька! Чого це ти вперед-назад бігаєш, спокою не маєш?

— Розумієш… тут така справа… Хочу піти дружину собі знайти! Але й зерна свого залишити не можу. Боюсь, що вкрадуть, поки мене не буде.

Почув мишеня про зерно, пригадав його смак, якого давно вже не відчував, бо був ледачий і ніколи не сіяв, не жав. Одразу слинка покотилася. Зрозумів миша, що з цієї справи щось може їй вигоріти і каже до Жменьки:

— Не біда! Я тобі допоможу! Хочеш, я твоє зерно постережу? Я саме зараз без роботи. В зерні, сам знаєш, я розбираюся, роботу знаю.

— Ти? — здивувався хом’ячок.

— Так, я! А ти тим часом дружину собі знайдеш. Будь спокійний! Я роботящий, надійний. Стерегти як своє буду.

— Добре! Я згоден! — зрадів Жменька, що так швидко робітника знайшов.

— Тільки мене одного для такої роботи замало буде. — продовжував Мудряк. — Тобі ж і вдень, і вночі треба сторожити?

— Так!

— А як я засну, то хто сторожити буде? Найми ще мого молодшого брата Хитряка!

Щойно про Хитряка згадали, він з-під соломи виліз, де тихенько спав, і подивився на Жменьку великими чесними очима.

— Добре, давай вас двох найму! — погодився Жменька.

— А як я буду спати, а Хитряк на обід піде? Має ж він право на обід? Третього сторожа треба! Мій середущий братик Шустряк зараз теж без роботи. Найми і його!

Шустряк почув, що про нього говорять, з солом’яної купи виліз і проситься:

— Візьми мене, Жменька!

— Добре! І Шустряка наймаю! — погодився Жменька.

— То як ти вже нас трьох найняв, то четвертий братик Товстяк буде з нами за компанію. На підміну, як хтось занедужає.

— Гаразд. Де три, там і чотири. — Жменька махнув лапою. — Може краще сторожувати будете.

— Але ж задурно ми не будемо працювати. Плати нам кожному по одній зернині на день і ми будемо служити тобі вірою і правдою. Ми миші серйозні! Ми миші слова! Пообіцяли — робимо!

Скривився Жменька, бо платити йому щось не дуже хотілося. Важкою працею йому зерно дісталося. Але що поробиш. Безкоштовних сторожів немає. Та й платня невелика.

Погодився хом’як. Вдарили по лапам і договір уклали. Найняв Жменька чотирьох мишей-братиків на тридцять днів зерно стерегти. Залишив Мудряку ключі від комор і пішов дружину шукати. А миші на господарстві залишилися.

2. Миші і зерно
Розділив Мудряк роботу поміж братів — кожному по коморі, все по чесному. Грудневу комору — Хитряку, січневу — Товстяку, лютневу — Шустряку, а березневу — собі залишив. Дав кожному ключ від його комори.

Сидять миші біля комор, в карти грають, в дурня. Хитряк махлює, бо в усьому він такий, і в картах, і в житті. Тільки й думає, як когось обдурити і собі з того якусь користь мати. Не обдурить — не проживе.

Мудряк ті хитрощі бачить. Розумний завжди знає, на чому його обдурити можуть. Але коли на пару з Хитряком грає, його не виказує. Коли ж до справи береться, спочатку обміркує все, а потім робить.

Шустряк не такий. Він завжди поперед всіх лізе. На одному місці йому не сидиться, крутиться, ходить туди-сюди. Робить швидше, ніж думає.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 10

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Історії чарівного лісу ”
Володимир Читай
Видавництво: “Видавництво Старого Лева“
м. Львів, 2014р.

1 Коментар
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: