TOU

Історія про хитромудрого зайця та охоронну довідку

Казки Володимира Читая

1. Охоронна довідка
Живе у Чарівному лісі заєць. І такий він лякливий, що десь гілочка трісне, а він вже мерщій тікати! За це його прозвали Ляком. Казали, що заєць Ляк навіть своєї тіні боїться. І то була чиста правда.

Та одного разу набридло Ляку від вовків та лисиць втікати, в кущах та попід пеньками від них ховатися. «Скільки можна!? — розізлився заєць сам на себе. — Час уже край цьому класти!» Став думати, що б це таке зробити, що б хижаки не чіпали. Думав-думав, і ось що вигадав!

Пішов до дятла Встроминоса, лісового писаря, і просить його:

— Зроби мені, дятле, документ! Але не простий — чарівний! Такий, що б мене ні вовк, ні лис не зачіпав, коли прочитає.

— І що ти хочеш, що б я написав?

— Щось страшне, що б хижаки мене десятою дорогою обходили.

— Гаразд, напишу! Але ж пам’ятай: що написано пером, то не витягнеш волом!

— Добре-добре, — відмахнувся заєць. — Аби не чіпали!

Встромив дятел білу затесану пір’їну в чорнильницю, нахилився над папером і нашкрябав посередині: «ДОВІДКА». Потім підняв очі до неба, почесав потилицю, щось вигадуючи, посміхнувся сам до себе і вивів: «Пред’явник цієї довідки, заєць Ляк, хворий на чуму. Заразний. Не наближатися. Хто його з’їсть — в муках сконає.» Потім підписав документ: «Головний лікар Чарівного лісу — Змія Фарма». Уважно прочитав, що б помилок не було, і зайцеві дав.

— Ось тобі документ! Хоч і підроблений, але майже як справжній вийшов. — Встроминіс задоволено оглянув свою роботу. — Якщо зустрінеш лиса чи вовка — не тікай! Дай цей документ прочитати. Ніхто тебе з таким діагнозом не їстиме. Це я тобі гарантую!

Подякував заєць дятлові, акуратно склав довідку вчетверо, обережно поклав її за пазуху і побіг щасливий, аж підскакував від радості.

Біжить, співає:

— Не боюся я нікого, ні зубатого, ні злого! Не боюся я нікого, ні зубатого, ні злого!
«Оце, — думає, — тепер нове життя в мене почнеться! Тепер я сміливий, навіть вовки мене боятимуться!»

На лісовій галявині Ляк друзів-зайців зустрів. Побачили вони, що заєць веселий і радісний, здивувалися, бо таким його ніколи ще не бачили, та й питають:

— Що це з тобою, Ляку?

— Не скажу. Це секрет!

— Ми ж твої друзі! Які можуть бути секрети від друзів? — здивувалися зайці. — Розкажи!

— Мене тепер хижаки боятимуться! — не втримався Ляк, похвалився друзям.

— Не може такого бути! Ти нас, мабуть, дуриш…

— А от і не дурю! В мене документ є. Такий, що краще, ніж зуби охороняє!

Подивилися зайці один на одного, потім на Ляка, і розсміялися! «Таки дуриш нас! Не бувають документи міцнішими за зуби. Вони ж паперові!»

— Дивіться! — розізлився Ляк, що з нього сміються. — Я покажу! — Він обережно вийняв з пазухи папір, розгорнув його і поклав перед друзями. — Читайте, як не вірите!

Прочитали зайці документ, здивувалися, принишкли. Раптом один каже:

— А може документ не справжній?

— Як це не справжній! Справжнісінький! Підпис Фарми хіба не бачите?

А підпис справді, точно як у Фарми. Поглянули зайці один на одного, повірили і злякалися.

— Тікаймо, браття! Він заразний! — пискнув найстарший і, мабуть, найрозумніший заєць і скочив в кущі. За ним інші. Галявина вмить спорожніла і стихла.

— Перелякалися? Так вам і треба! — Ляк був радісний, бо на власні очі побачив, що документ таки діє! От яка сила у папірця!

2. Нове життя
До вечора лісова радіостанція «Сорока Тріскотя ФМ» усім рознесла страшну новину: заєць Ляк захворів на чуму! Від вуха до вуха ця звістка миттю пролетіла весь Чарівний ліс. Усі лише про це й говорили.

Знали звірі про цю заразу… Було, пів лісу вимерло від цієї хвороби. І ніхто проти неї ліків не знає. Навіть стара Фарма. А тут, на тобі, Ляк захворів!

— Що робити? Як рятуватися? — питали звірі одне одного, але відповіді ніхто не знав.

Негайно зібрали Лісову раду, довго думали-радились і вирішили обходити хворого зайця десятою дорогою, заборонили усім навіть говорити із ним, що б чума по лісу не розійшлася!

Почалося в зайця Ляка нове життя. Стрибав, де хотів, по кущах не ховався, найширшими стежками гуляв, свистів, реготав, співав голосно, нікого не боявся! «Оце справжнє життя! Настав рай і для мене!» — радів Ляк.

Ранком наступного дня помітив заєць, що якось порожньо в лісі. Ось вже й сонце над лісом, а він ще досі нікого не зустрів. Дивно… Пішов на галявину. Нікого. На річку — і там ні душі. Дивно-дивно… щось тут не те…

— Еге-гей! — гукнув заєць. Луна пішла горами. Прислухався Ляк, а навкруги тиша. Так тихо, що у вухах дзвін. Ніде листочок не ворухнеться, гілочка не трісне. «Де це всі подівалися?»

Заліг зайчик за старим пеньком, лопухами затулився і чекати став, чи часом хтось по стежині не йтиме. Бачить, маленький борсучок з кошиком йде, на всі боки оглядається. Коли з пеньком порівнявся, Ляк з-за нього вискочив і став перед борсчуком.

— Привіт, Боря!

— Ой! — Борсучок затулився кошиком, — не підходь до мене!

— Не бійся мене! Це ж я, зайчик Ляк!

— Стій, де стоїш!

— Чого це ти злякався мене? Я ж не хижак! — зайчик зробив крок вперед. Борсучок Боря відсахнувся від нього, наче від вогню, кинув з переляку кошика і мерщій тікати в кущі.

— Оце так маєш… — здивувався зайчик. — Чого б це він так від мене тікав? Ми ж наче дружили… Наївся яблук, які в борсучковому кошику були, і заснув.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 27

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Історії чарівного лісу ”
Володимир Читай
Видавництво: “Видавництво Старого Лева“
м. Львів, 2014р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: