ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Історія Сухумо

Бірманські народні казки

Давним-давно в одному селі племені палаун жили дідусь з старою. Їх звали Тасхумо та Ясхумо. І була у них красуня донька. Старий і стара жили дуже бідно і годувалися тим, що обробляли маленьке поле, що було далеко від села.
Одного дня король тієї країни, де жили старенькі, вирушив на прогулянку і прийшов до хатини на краю поля старих. Побачив їхню красуню доньку і відразу вирішив взяти її за жінку.
Король привіз дівчину до свого палацу. У цього короля було вже багато жінок, і донька Тасхумо та Ясхумо стала наймолодшою з них. Король дуже любив свою молодшу дружину, а старші королеви зненавиділи її за це.
Минув час, і у молодшої дружини короля народилася дитина, гарний хлопчик. Але старші королеви таємно віднесли дитину і кинули її з кручі, а замість неї підклали до королеви-матері маленьку собачку яку називали Солайн. Молодша королева ні про що не здогадувалася і повірила, що у неї народилося цуценя.

Прості люди, які любили молодшу королеву, дочку бідних селян, підібрали її сина та дали йому ім’я Сухумо. А старші жінки короля поспішили доповісти своєму повелителю, що у його коханої дружини народилося цуценя. Дуже розсердився король і наказав відправити молодшу королеву з її немовлям до старих батьків.
Красуня королева з цуценям, якого вона вважала своїм сином, вирушила до села до своїх батьків. Там вона стала годувати та вирощувати цуценя Солайна.
Тим часом Сухумо підріс і зміцнів. З розмов хлопчик дізнався, що його мати та дід із бабкою живуть у великій бідності. Сухумо дуже захотілося побачити своїх рідних. І, отримавши дозвіл своїх прийомних батьків, він вирушив у дорогу.
Незабаром хлопчик дістався до села, де мешкала його мати. Він розповів їй про все, що знав, і оголосив, що він є справжнім сином. Але мати не повірила його словам. Тоді Сухумо запропонував їй:
– Давай, Солайн і я сядемо у дверях хатини. А ти, матінко, встанеш над нами і видавиш зі своїх грудей кілька крапель молока.
План Сухумо всім сподобався. Він і Солайн сіли у дверях хатини, а мати зі словами «нехай моє молоко потрапить до рота мого справжнього сина» видавила зі своїх грудей струмок молока. І цей струмок потік прямо до рота Сухумо.
Того ж дня Солайна відправили назад до палацу, а Сухумо залишився жити у бідній хатині. Хлопчик щодня ходив до королівського палацу. Там він грав у камінці з молодими принцами. Сухумо завжди вигравав і за це йому давали їжу. Але сам він не їв, а приносив їжу до своєї хатини, щоб нагодувати матір та діда з бабою.

Принци дуже не злюбили бідного хлопчика через те, що він постійно вигравав. І задумали вбити Сухумо. Одного разу принци звеліли Сухумо йти дорогою, де жив величезний дракон. Хлопчик послухався принців, пішов небезпечною дорогою і зустрівся з драконом. Дракон кинувся на Сухумо, але хлопчик не злякався. Він вихопив ніж і одним ударом убив величезного дракона.
Королівські сини думали, що назавжди позбулися Сухумо. Але коли настала година гри, хлопчик знову з’явився у палаці і розповів, як він убив дракона. Принци одразу ж схопили свої ножі і побігли до того місця, де лежав убитий дракон. Вони вимазали свої ножі кров’ю дракона і повернулася до палацу. Пішли до покоїв короля-батька і доповіли йому, що вбили дракона.
Проте думка позбутися Сухумо не давала їм спокою. Принци відправили його дорогою, біля якої жив людожер-білу. Побачивши хлопчика, білу роззявив пащу, щоб проковтнути його. Але Сухумо спокійно стрибнув до рота людожера, ножем розрізав йому горло, і вийшов назовні через вухо. Білу в ту ж мить помер. Другого дня принци дуже здивувалися, коли Сухумо знову з’явився у палаці. На цей раз вони були впевнені, що хлопчик загинув. І знову, почувши розповідь Сухумо, принци побігли мазати свої ножі у крові білу. А потім вихвалялися королю, що вбили страшного людожера-білу.

Сталося так, що людожери-білу викрали матір короля. Король був дуже засмучений. Він наказав оголосити по всій країні, що зробить своїм спадкоємцем того, хто звільнить його матір.
Сухумо вирішив, що його обов’язок звільнити стару королеву, яка приходилась йому бабусею. І він попросив у матері та її батьків дозволу піти битися з людожерами. Дуже не хотілося матері відпускати хлопчика, але він так просив, що їй довелося поступитися. А дідусь із бабусею подарували Сухумо чарівного коня. Цей кінь умів літати і міг опуститись у будь-якому місці, де йому наказували. Хлопчик попрощався зі старими й матір’ю, сів на чарівного коня та полетів у країну людожерів.
Добрався Сухумо до країни білу, зліз із коня і непомітно пробрався до того місця, де сиділа стара королева, його бабуся. Людожерів у цей час не було вдома, вони якраз пішли за здобиччю. Сухумо оголосив старій королеві, що прийшов урятувати її. При цьому він непомітно відірвав кілька клаптиків від спідниці бабусі. Тут настав час, коли білу поверталися з полювання. Почувши кроки білу, стара королева наказала Сухумо швидко вирвати два маленькі деревця.
— Одне дерево перемагає вогонь, а друге — вітер, — сказала вона.

Білу з’явилися і загомоніли, вони відчули людський запах. У цей час хлопчик вирвав два маленькі деревця, покликав бабусю і разом з нею піднявся на чарівному коні. Дуже розлютилися билу і послали вслід втікачам вогонь. Тоді Сухумо помахав одним деревом, і вогонь згас. Білу відправили у погоню сильний вітер. Але й тут стара королева знала, що робити. Вона наказала хлопцеві помахати другим деревом, і вітер одразу вщух. А онук і бабуся опустилися на берег річки. На березі тим часом били у великі барабани та веселилися принци.
Побачивши Сухумо, що спустився на землю разом із старою королевою, принци вбили хлопчика. Самі ж разом із бабусею пішли до палацу.

А в бідній хатині мати і старі з нетерпінням чекали на Сухумо. Невдовзі до матері та старих дійшли чутки, що Сухумо помер на березі річки. Як тільки Тасхумо, Ясхумо та їхня дочка дізналися про це, вони, ридаючи, вирушили до річки. Вони знайшли труп хлопчика і у великому горі схилилися над ним, оплакуючи його. В цей час до річки підійшов старенький дідусь. Він почав умовляти всіх заспокоїтись і попросив води. Коли йому дали воду, старий оббризкав нею тіло Сухумо, і до хлопчика одразу повернулося життя.

А принци в цей час розповідали королеві, що вони врятували бабусю з лап людожерів-білу. Але стара королева розкрила брехню принців. Вона наказала покликати Сухумо та оголосила, що саме він врятував її. Сухумо дістав клаптики, які він відірвав, і приклав їх до дірок на спідниці старої королеви. Усі зрозуміли, що її врятував хлопчик Сухумо. Тоді король запитав Сухумо про його батьків і, коли дізнався, що це його син, вигнав із палацу старших королівен та їхніх дітей-принців. А Тасхумо, Ясхумо та їхню дочка король наказав запросити до палацу. Король зробив матір Сухумо головною королевою, а самого хлопчика призначив своїм спадкоємцем.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Бирмы”
Переклад О. Тимофєєвої
Видавництво: “Наука”
1976 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: