Юсіке і семеро його друзів

Був собі маленький Юсіке. І найбільше він полюбляв Неділю. Адже в Неділю не треба працювати. Від ранку до вечора гуляєш, розважаєшся. І захотілося йому, щоб завжди була Неділя. Та як це зробити?

А зробить він так: піде до країни Неділя і попросить її щодня бути з ним. Юсіке, бачте, гадав, ніби країни усіх днів лежать за тим лісом, куди ховається щовечора сонце, бо коли він прокидався, сонце завжди приносило з собою новий день.

Надумав і вирушив разом із сонцем у дорогу. Незабаром прибув він до великого лісу. Сонця тут не було видно, і Юсіке побіг швидко- швидко, аби наздогнати його. Та ліс не кінчався, і Юсіке не побачив, де ж сховалося сонце.

Дорога привела його до ве-ликого мурашника. Саме смеркало, і мурашки зачиняли на ніч двері своєї оселі.

— Любі комахи! — звернувся до них Юсіке. —Чи ви часом не знаєте, де країна Неділя?

— Ми пройшли багато доріг, але такої країни не бачили, — відповіли комахи.— Піди до синички, може, вона покаже тобі дорогу.

Юсіке пішов до синички. Вона саме співала своїм діткам колискову.

— Здрастуй, синичко!— привітався Юсіке.— Чи не знаєш ти, де країна Неділя?

— Не знаю,— відповіла синиця.— Хоч я цілий день літала, шукала поживу своїм пташенятам, але такої країни не зустрічала. Піди до великого дуба і спитай сову. Вона вночі все бачить і чує, можливо, знає.

Прийшов Юсіке до сови.

— Здрастуй, сово! Чи не скажеш мені, де лежить країна Неділя?

Сова цілий день спала. Вона щойно прокинулася.

— Країна Неділя звідси далеко,— відповіла хлопчикові.— Але ти не бійся, йди далі. Незабаром прийдеш до країни Понеділок. Понеділок роботящий і добрий, він напевне покаже тобі дорогу.

І прийшов Юсіке до країни Понеділок.

— Здрастуй, Понеділку! — привітався.— Чи можеш ти показати мені дорогу до країни Неділя?

— Здоров будь, Юсіке! — відповів Понеділок. — Країна Неділя лежить звідси на відстані шести днів. Охоче покажу тобі дорогу, але перш допоможи мені скласти сіно.

Юсіке погодився.
Вони працювали старанно. До вечора склали багато копиць сухого сіна.

Понеділок похвалив Юсіке за хорошу роботу і показав дорогу до країни Вівторок.
Вівторок саме збирався на будівництво — аж бачить, іде хлопчик.

— Здрастуй, Вівторку!—ска¬зав Юсіке.— Чи не показав би ти мені дорогу до країни Неділя?

— Країна Неділя лежить звідси на відстані п’яти днів. Коли хочеш швидко потрапити туди, допоможи мені побудувати дитячий садок.

Юсіке погодився. Працювали добре. В нагороду Вівторок показав Юсіке дорогу до країни Середа.

— Здрастуй, Середо! Будь ласкава, покажи мені дорогу до країни Неділя.

Середа займалася невідкладною справою: ловила маленьке телятко, яке втекло з обори.

— Допоможи мені загнати телятко до обори,— мовила Середа.— Тоді я матиму час з тобою розмовляти.

Удвох вони зловили маленького втікача.
Середа похвалила Юсі-ке за спритність і сказала:

— До країни Неділя звідси ще чотири дні. Іди до Четверга, він краще знає дорогу.

Країна Четвер була недалеко. Сам Четвер стояв біля своєї хати й ніби чекав на Юсіке.

— Здрастуй, Юсіке! — привітався.— Чув я, що ти дуже меткий хлопчик, охоче всім допомагаєш. Ходи й мені поможи: грядки полоти, квіти поливати.

Працювати в садку Юсіке не дуже подобалось. Та коли побачив, як квіти вдячно схиляють свої голівки, і ця робота його зацікавила.
Четвер радів: таки гарний трапився йому помічник. Він сказав, що до країни Неділя ще йти три дні, і провів Юсіке далі.

Так Юсіке дістався до країни П’ятниця.
П’ятниця прала білизну. Юсіке подобалось крутити ручку в машині, він сам узявся до цієї роботи. Прання пішло куди швидше.
Від П’ятниці Юсіке дізнався, що до країни Неділя ще йти два дні, і пішов далі.

В країні Субота Юсіке помітив страшенну метушню.

— Здрастуй, Субото! — привітався Юсіке. — Скажи, будь ласка, як мені потрапити до країни Неділя?

— До країни Неділя лише один день, — швидко відповіла Субота.— Якщо ти допоможеш мені прибрати в кімнатах, витрусити килими, наносити дров для лазні, тоді раніш впораємося з ділом і можемо разом вирушити.

Цього разу Юсіке був особливо проворним. Робота горіла в його руках. Після роботи хлопчик помився в лазні, щоб мати пристойніший вигляд, ідучи до країни Неділя.

У країні Неділя було дуже гарно, а сама Неділя — найкраща. Згодом Юсіке побачив, що вона запросила в гостину всі інші дні, з якими він познайомився раніше. Неділя вихваляла їх за хорошу роботу і сказала, що в країні Неділя живеться добре лише тим, хто працює. Але дні в один голос заявили, що вони не були б такі проворні, коли б їм не допомагав Юсіке.

Це лестило хлопчикові. Він танцював разом з усіма і, танцюючи, забув, що прийшов просити Неділю бути завжди з ним. А може й передумав: адже тепер усі дні були його друзями.