Їжачкова скрипка

Їжачок віддавна хотів навчитися грати на скрипці. «Що ж, — казав він, — птахи співають, жаби квакають, а я лише сичати вмію?»
І він натесав соснових дощечок, висушив їх і взявся майструвати скрипку. Скрипка вийшла легесенька, співуча, з веселим смичком.
Закінчивши роботу, Їжачок сів на пеньок, притулив до мордочки скрипку й провів згори вниз смичком. «Пі-і-і…» — запищала скрипка. І Їжачок посміхнувся.
«Пі-пі-пі-пі..» — вилетіло з-під смичка. І Їжачок почав придумувати мелодію.
«Треба придумати таку, — думав він, — щоб шуміла сосна, падали шишки й дув вітер. Тоді щоб вітер стих, а одна шишка довго-довго гойдалася, а потім, нарешті, упала — бум! І тут мають запищати комарі, і настане вечір».
Він зручніше сів на пеньку, міцніше притулив скрипку й змахнув смичком.
«Гууу!..» — загуділа скрипка.
«Ні, — подумав Їжачок, — так, певно, гуде бджола… Тоді нехай це буде полудень. Хай гудуть бджоли, яскраво світить сонечко й по доріжках бігають мурахи».
І він, посміхаючись, заграв: «У-у-у! У-у-у!..»
«Виходить!» — зрадів Їжачок. І цілий день, аж до вечора, грав «Полудень».
«У-у-у! У-у-у!..» — лунало в лісі. І подивитися на Їжачка зібралися тридцять мурах, два коники й один комар.
— Ви трішки фальшивите, — чемно сказав комар, коли Їжачок утомився. — Четверте «у» треба взяти ледь-ледь тонше. Ось так…

І він запищав: «Пі-і-і!..»
— Ні, — сказав Їжачок, — ви граєте «Вечір», а в мене «Полудень». Хіба ви не чуєте?

Комар відступив на крок своєю тоненькою ніжкою, схилив голову набік і підняв плечі.
— Так-так, — сказав він, прислухаючись. — Полудень! У цей час я дуже люблю спати в траві.
— А ми, — сказали два коники, — опівдні працюємо в кузні. До нас якраз за півгодини залетить бабка й попросить викувати нове крильце!
— А в нас, — сказали мурахи, — опівдні — обід.
А одна мураха вийшла наперед і сказав: — Пограйте, будь ласка, ще трішки: я дуже люблю обідати!
Їжачок притулив до плеча скрипку й повів смичком.
— Дуже смачно! — сказала мураха. — Я щовечора буду приходити слухати ваш «Полудень».

Випала роса.
Їжачок, як справжній музикант, поклонився з пенька мурахам, коникам і комарові й відніс скрипку в дім, щоб вона не відвологла.

Замість струн на скрипці були натягнуті травинки, і, засинаючи, Їжачок думав, як завтра він натягне нові струни й таки доб’ється того, щоб скрипка шуміла сосною, дихала вітром і гупала падаючими шишками…