Їжачок вперше бачить зиму

Того осіннього дня Мишка готувалась зустрічати зиму: варила варення з яблук та прибирала нірку. Справ у неї було багато, але хтось постукав у двері її дому.
— Хто ж це прийшов? Зовсім не чекаю гостей сьогодні. – зацікавилась Мишка та пішла відчиняти двері.
Біля входу стояв засмучений Їжачок.
— Мишко, привіт! Зима розпочнеться вже зовсім скоро? Так? А я знову ляжу спати. Всі їжачки в кінці осені впадають у сплячку. Кожного року я пропускаю найцікавіше та навіть не уявляю, як виглядає сніг. Так сумно! Це правда, що він білий та пухнастий?– поділився своїми переживаннями Їжачок.
— Привіт, Їжачку! Так, це правда. Сніг неймовірно гарний! Якби ж ти міг побачити сніжинки! Вони неймовірні, коли падають з неба. Можливо, тобі вдасться не заснути зараз та дочекатись зими? – запитала Мишка.
— Мишко, я дуже не хочу лягати спати, але така у нас їжаків звичка. Не тільки їжаки сплять взимку, а й багато інших звірів. Розкажеш мені весною, якою була ця зима? – попросив Їжачок.
-Звичайно! Я тобі обов’язково про все розповім! – намагалась підбадьорити друга Мишка.
Насправді, Мишка задумала дещо цікаве. Їй дуже хотілось, щоб її друг Їжачок власними очима побачив всю красу зими.
Десь через тиждень Їжачок розстелив своє ліжечко, зручно вмостився та заснув міцним сном. Тим часом Мишка чекала, коли випаде сніг.

Зима прийшла вчасно і сніг засипав кущі, дерева, пагорби, проникаючи у кожен закуток лісу. Всі лісові жителі знали, що зовсім скоро розпочнуться новорічні свята. Мишка вирішила влаштувати Їжачкові справжній сюрприз. А яким може бути сюрприз без новорічної ялинки? Вона знайшла маленьку пухнасту ялинку та вирішила її прикрасити печивом, яблуками та морквою. Чудова вийшла у Мишки ялинка!

Потім спекла печива, наварила компоту та вирішила зробити найголовніше, а саме – розбудити соню Їжачка.
Мишка зайшла в нірку до Їжачка і тихенько прошепотіла:
— Їжачку, прокидайся! Вже зима! Ходімо гратись на вулицю!
Їжачок навіть не поворухнувся.
— Їжачку, Їжачку, зима прийшла! Ліс замело снігом! Вставай! – не здавалась вона.
Всі її спроби були даремними, Їжачок зовсім не збирався прокидатися, навіть навпаки – перевернувся на другий бік та солодко засопів.
— Як мені його розбудити? Він так солодко спить під теплою ковдрою. О! Принесу йому снігу в ліжечко. Сніг мокрий та холодний, а в теплому домі він почне танути та перетвориться на водичку. Точно допоможе! – вигадала Мишка.

Мишка взяла відерце, наповнила його снігом та знову пішла будити Їжачка. Вона висипала трішки снігу на нього, потім ще трошки і ще. Їжачок почав крутитись:
-Мишко, привіт! А що це ти робиш? Вже весна? Що це таке мокре та холодне? – запитав він крізь сон.
-Ура! Їжаче, привіт! Ти прокинувся! – раділа Мишка. – На вулиці справжня зима! Я принесла тобі сніг: в теплі він стає водою, а на вулиці він твердий та хрусткий.
— Як? Зима? Справжня-справжня? Ходімо скоріше на вулицю! – вигукнув Їжачок.
Друзі вибігли на вулицю. Їжачок був в захваті від побаченого! Скрізь лежав сніг, а маленькі красиві сніжинки кружляли у повітрі.
-Мишко, а як розважатись взимку? – запитав він.
-Їжачку, ти навіть не уявляєш скільки всього цікавого можна робити зі снігом: зліпити сніговика, гратися в сніжки, кататися на лижах чи санчатах. З чого почнемо? – запитала Мишка.
-Гратися в сніжки! Це має бути надзвичайно цікаве заняття! Треба розпочати якнайшвидше, бо мені здається, що скоро знову захочу спати – відповів Їжачок.
Мишка наліпила сніжок і друзі весело проводили час, аж допоки неповороткий Їжачок не потрапив у величезну кучугуру снігу.
— Мишко, де це я? Що трапилось? Ой-ой-ой! Як же холодно! Допоможи мені! – закричав Їжачок.
— Ти потрапив у кучугуру. Тримайся, друже! Зараз я тебе врятую! – заспокоювала Мишка.
Вона відразу почала розкопувати кучугуру своїми маленькими лапками. Копала і копала, копала і копала, але безрезультатно – сніг був усюди.
— Мишко, як там в тебе справи? Я не можу поворухнутися! Дістань мене! — репетував Їжачок.
-Не виходить! О! А що це стирчить зі снігу? Їжачку, зараз я потягну тебе за ніжку і дістану! Тримайся! – скомандувала подруга.
З усіх сил Мишка потягнула Їжачка за ніжку, але й ця спроба врятувати друга виявилась невдалою. Черевичок злетів з ніжки Їжачка та залишився у лапках Мишки. Що ж робити?

-Ще раз! Тепер точно вийде! – сказала Мишка та потягнула Їжачка за ногу, яка залишилась без черевика.
Фух, цього разу вона впоралась. Нарешті! Їжачок опинився на кучугурі, а не під нею.
-Дякую тобі, Мишко! Ти мене врятувала, а я зрозумів, що Їжачки недаремно сплять взимку. Ми такі неповороткі. Це ж треба було прямо в кучугуру потрапити. – сміявся Їжачок. – Змерз я. І знову спати хочу. А зима дійсно неймовірно гарна! Дякую тобі за цю пригоду!– продовжив він.
-Вип’ємо гарячого чаю і підеш собі спати! Тобі необхідно зігрітися. Зараз я приготую. – сказала Мишка.
-Добре! – погодився Їжачок.
Поки Мишка готувала чай, бідолашний Їжачок почав засинати.
-Отакої! – подумала Мишка. – Доведеться тягнути його в нірку. Як же добре, що я Мишка, а не сонний Їжачок! – раділа вона.