Їжачок
Казки та оповідання Василя Чухліба
Тетянка вдавала, що спить. А насправді — тільки очі приплющила. І вона чула, як прийшов з роботи тато, довго хлюпався й смішно фиркав біля умивальника. А потім вечеряв і водночас розповідав мамі про жнива, про те, скільки пшениці зібрала його бригада.
— Наморився за день, спочивати час,— промовив тато.— Он Тетянка, либонь, уже другий сон додивляється.
— Постелю тобі,— сказала мама. І зашурхотіла накрохмаленими простирадлами.
— О, а це що?— почувся її здивований голос.— Дивись, Петре, ось на подушці…
— Щось таке чорне й волохате… Кіт — не кіт і нібито й не собака,— роздумував тато.
— Та це ж їжачок!— не витримала Тетянка.
— А я думав, що вона спить! Звідкіля ж цей їжачок тут узявся?— підійшов тато до Тетянчиного ліжка, взяв доньку на руки.
— То я намалювала…
— Ну й художниця! Я ж тобі альбом для малювання купив.
— У альбомі я багато звірів намалювала: і зайця, і лисицю, і вовка. Слон ледве на двох листочках помістився.
А їжачок, тату, захотів спати. Що я мала робити?— розповідала Тетянка.
Довелося мамі шукати для тата іншу подушку. А їжачок спав на своїй…
Джерело:
“Веселий ярмарок”
Збірник №1
Видавництво: “Радянський письменник”
м. Київ, 1983 р.