TOU

Каченята

Казки та оповідання Василя Чухліба

Приніс тато десятеро каченят з інкубатора. Жовтеньких, пухнастих. Такі смішні вони! Знайдуть бадилинку, вчепляться в неї рожевими дзьобиками і силкуються відняти одне в одного. Чи в дерев’яному коритці хлюпаються. Бабуся каже, що й води їм не настачиш.

— Бабусю, пожену я каченят до річки,— каже Андрійко.— Там і води, і трави багато.

— А що ж, онучку, жени,— згодилася бабуся.— Нехай привчаються харч добувати.

Як забачили каченята річку, так і полопотіли до неї. Шусь, шусь з високого бережка… і зникли під водою. Тільки кола розійшлися.

Розгубився Андрійко. Сидить на березі, тре очі.

Аж тут хлопці купатися прийшли.

— Чого похнюпився?— запитують.

— Пригнав каченят пастися, а вони пострибали у воду і, мабуть, потопилися…

Хлопці як розсміються!

— Та вони ж попірнали, їжу під водою шукають! А ти злякався…

Тут і каченята випірнули. Весело дзьобиками клацають.

— Ну й водолази! — і собі розсміявся Андрійко.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Веселий ярмарок”
Збірник №1
Видавництво: “Радянський письменник”
м. Київ, 1983 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: