Камілл та фаліски

Фаліски, з якими римляни колись успішно билися, знову виступили проти Риму. На війну із ними відправили Камілла. Незабаром у битві він розбив фалісків, і ті вважали за краще сховатися за стінами Фалерій, свого головного міста. Почалася облога. Тоді майже всі діти знатних фалісків навчалися в одного вчителя. Цей вчитель зазвичай виводив учнів для ігор та різних вправ за місто. Не залишив він цієї звички під час війни. Римляни не чіпали дітей, але сам учитель задумав злодіяння. Якось він розмовами захопив дітей і повів їх далі, ніж зазвичай, і привів їх у римський табір. Потім вчителя на його прохання привели до Камілла, і він сказав, що надати послугу такому прославленому полководцю, як Камілл, для нього важливіше, ніж виконати свій обов’язок по відношенню до дітей та їхніх батьків, і в особі цих дітей він передає римлянам все місто Фалерій . Але даремно він сподівався на подяку. Камілл був до глибини душі обурений вчинком зрадника і заявив, що великому полководцю треба діяти, покладаючись на свою мужність, а не на чужу підлість, є й у війни свої закони, і римляни воюють із чоловіками, а не з дітьми. Потім Камілл наказав роздягнути вчителя, зв’язати йому руки і віддати дітям, давши їм ще й різки, щоб вони цими різками гнали вчителя назад у Фалерії.

У місті незабаром дізналися про зраду вчителя. І місто оголосило сумними риданнями батьків відведених дітей. Але в цей час вони побачили, як діти женуть різками роздягненого та зв’язаного вчителя. Фаліски відчинили ворота, і діти розповіли їм про те, що сталося. Почувши таку неймовірну, але в той же час і правдиву розповідь, городяни відразу скликали збори. Фаліски були вражені високою чеснотою римського полководця і зрозуміли, що немає сенсу чинити опір народу, який має таких великих мужів. І вони вирішили здатися римлянам. Збори обрали спеціальних послів, які спочатку попрямували до табору Камілли, а потім з його дозволу — до Риму. Там їх ввели в сенат, де вони заявили, що переможені не так римською зброєю, як римською шляхетністю, і вручають себе римській владі. Сенат із задоволенням сприйняв їхню заяву. Каміллі дякували і свої співгромадяни за перемогу, і недавні вороги за шляхетність і справедливість.