Капустяний листок

Ніс якось Зайчик капустяний лист. Лист був великий, круглий. От Зайчик ішов та радів:
– Добрий буде в мене сніданок!
Раптом він почув жалібний писк. Це Горобчик лежав під кущем: злий хлопчисько підбив його камінцем.
– Пити, пити, – став просити Горобчик.
Зайчик не розгубився. Він одразу побіг до річки, приніс води у капустяному листі та напоїв пораненого Горобчика.
«Ну, а от тепер я наїмся досхочу, до дому вже зовсім близько», – подумав Зайчик і пішов далі.

А в цей час пішов дощ.
«Що мені дощ! Не боюся його!» – сказав Зайчик і чимдуж побіг додому.
І знову його хтось тихенько погукав:
– Зайчику, порятуй!
Це Метелик, що лежав у траві.
– Якщо дощ намочить крила, я не зможу злетіти.
– Іди під парасольку! – сказав Зайчик та підняв капустяного листа над Метеликом. І навіть сам під ним умістився.
Дощ швидко вщух. Метелик подякував і полетів, а Зайчик узяв свій лист і побіг далі.

Але тільки він підійшов до річки, як побачив у воді Польову Мишку. Вона ледве-ледве, з останніх сил трималася за тонку гілочку.
«Мабуть, потоне…» – подумав Зайчик. Не довго думаючи, кинув свій лист у воду.
– Ось тобі човен, рятуйся!
Мишка вилізла на лист і припливла до берега.
– Дякую тобі, Зайчику! – сказала вона і втекла.
А тим часом капустяний лист підхопило течією, і він поплив, здалеку схожий на зелений круглий човник.
– От, уплив мій сніданок! – вигукнув Зайчик. – Ну, нічого, зате я напоїв Горобчика, сховав від дощу Метелика і врятував Польову Мишку.