Кашель та лихоманка
Латиські народні казки
Одного разу зустрілися в лісі кашель з лихоманкою. Розговорилися.
— Ти куди, сусідко, зібралася? – Запитує кашель.
— Та сюди неподалік, на хутір Межмали, до господаря, — відказує лихоманка.
— А як ти до нього підберешся?
— Дуже просто. Хазяїн піде у лазню, після лазні йому пити захочеться. А я заздалегідь у горнятко заберуся. Він нап’ється і проковтне мене… Ну, а ти куди?
— А я на село до дітей. Мені там багато роботи буде.
— А ти як до них підберешся?
— Як господиня з дітьми в лазню піде, я заберуся у віник. Стане вона дітей парити, та сама мене в них і зажене.
Попрощалися кашель з лихоманкою і домовилися зустрітися через рік в тому ж лісі і розповісти один одному про те, як рік прожили.
А їхню розмову потай підслухав мисливець. Думає він, кому допомогти? Вирішив врятувати господаря, бо лихоманка гірша за кашель. У суботній вечір вирушив мисливець до хутора Міжмали.
— Де господар? – Запитує.
Йому відповідають:
— В лазні.
Чекав, чекав мисливець, нарешті господар повернувся з лазні та просить води напитися. Тільки він за горнятко — мисливець його у нього відібрав, воду вилив у міхур, а міхур перев’язав. І каже:
— У міхурі лихоманка. Підв’яжи міхур на комин, на дим.
Як затремтить лихоманка в міхурі, як затремтить! Весь рік тремтіла. Коли рік минув, наказав мисливець господареві випустити лихоманку з міхура, а сам у ліс поспішив. Там уже кашель чекає. Бачить мисливець — лихоманка на милицях ледве тягнеться.
— Що це ти так знесилила? – Запитує кашель.
Розповіла йому лихоманка своє лихо. А кашель їй весело у відповідь:
— Бач, який я біленький та чистенький: мене на тижні два рази в лазню водили, і мили, і парили.
Поговорили, поговорили, та й розійшлися до інших країв.
Джерело:
“Латышские народные сказки”
Видавництво Академії наук Латвійської РСР
м. Рига, 1957 р.