Каструля їжака

Казки Ено Рауда

Їжак купив у місті велику гарну каструлю. «Тепер стану щодня варити собі обід у цій каструлі», — думав він з радістю.

Їжак був дуже задоволений своєю новою каструлею. Розглядав з усіх боків, торкався її лапками і від захоплення іноді навіть згортався в клубок і катулявся навколо каструлі.

Незабаром чутки про каструлю їжака поширилися серед лісового народу.

Якось у гості до їжака зайшов борсук.

— Кажуть, ти придбав у місті чудову каструлю? — запитав  борсук.

— Так воно і є, — відповів їжак і поспішив показати каструлю.

— Гм, — промовив борсук. — Загалом, звичайно, каструля нічого, але тільки ручки у неї з двох боків.

— А що, хіба ж це погано? — злякався їжак.

— Дуже погано, — відповів борсук. — За все своє життя я ще ніколи не бачив каструлі з ручками.

При цьому він не став уточнювати, що досі взагалі ніколи не бачив каструль, і з бурчанням пішов далі своєю дорогою. Настрій їжака був зіпсований.

Незабаром прийшов у гості до їжаки лелека.

— Кажуть, ти купив каструлю, — сказав лелека їжу. — Чи не можна мені глянути на неї?

— Звичайно, можна, — ввічливо відповів їжак і приніс каструлю.

Лелека два рази вдарив по каструлі дзьобом.

– Шкода, – сказав він потім, похитавши головою, – шкода, що до цієї каструлі не прироблений дзвіночок.

— Дзвіночок — до каструлі? – здивувався їжак.

— Невже ти не розумієш? — заклацав дзьобом лелека. — Коли їжа звариться, дзвіночок задзвенить. Каструля без дзвіночка нікуди не годиться.

Лелека пішов, а їжак після його відходу вкрай засмутився. Через деякий час з’явився заєць.

— Я теж хотів би подивитись на твою каструлю, — сказав заєць. — У лісі ні про що більше й не говорять, як про твою нову каструлю.

Їжак поставив каструлю перед зайцем.

— Ну й ну, — пробурчав заєць. — Каструля, як каструля.

Але потім він підняв кришку і вигукнув:

— Та це ж нечувано! Твоя каструля порожня!

І, підстрибуючи, заєць, втік у ліс. Тепер їжак так засмутився, що заплакав. Цілком зневірившись, він почав варити в каструлі компот з яблук: поклав яблука в каструлю і поставив її на вогонь.

Незабаром компот був готовий.

Їжак спробував раз, спробував другий і раптом радісно розсміявся – такого смачного компоту він не їв ще жодного разу в житті.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Медвежий дом”

Эно Рауд

Видавництво: “Ээсти Раамат”, 1974 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: