TOU

Казка про чотирьох тролів-велетнів і Вілле-пастуха

Сіріус Гранер

Це було давним-давно, в ті часи, коли тролів в темних горах і дрімучих лісах водилася сила-силенна. У кожній гірській ущелині, в кожній норі під скрученим, немов змії, корінням можна було знайти троля. Одні жили поодинці, у інших були жінки і діти. Водилися тролі великі і тролі маленькі.

Тролі-велетні, ясна річ, вважали себе найголовнішими. А найголовнішими серед них були четверо старих тролів: Бул-Бул-Булсері-Бул, який жив на півночі, Друль-Друль-Друлсері-Друль – він оселився на сході, Клампа-Лампі з південних країв і Трампа-Рампі, що ходив всюди, хоч у нього і було лігво на заході.

Жили вони за багато миль один від одного, але за мірками тролів – не так вже й далеко. У великого троля що не крок то пара миль, так що вони могли за півдня завітати один до одного в гості. Однак зустрічалися вони нечасто, тому що не дуже ладнали між собою. Кожен вважав себе найголовнішим і косо поглядав на всіх інших, не упускаючи моменту вщипнути сусіда.

Клампа-Лампі вирив собі велику землянку під сімома високими соснами

Бул-Бул-Булсері-Бул влаштувався в горі Буннер. Він там славно влаштувався: у нього було все, що тільки можна побажати. Прямо навпроти входу в печеру лежало озеро, цілком достатнє, щоб скупатися або порибалити. Бул дуже ним пишався, адже озеро було справою його рук. Якось раз обв’язав він мотузкою величезний шмат землі, запряг своїх волів, ті потягли і вирвали його. Потім він домовився з Білобородим дідом зі Снігової гори, що той цілий рік буде наповнювати озеро водою – чистою, як кришталь, і прохолодною, як ранковий вітер на Високій горі.

Друль теж жив не тужив. Він влаштував собі лігво під Горбатої горою – кращого житла годі знайти! Там було повнісінько глибоких печер, а на вершині лежав величезний камінь, з якого видно було безкраї смерекові ліси на багато миль довкола.

Клампа-Лампі вирив собі велику землянку під сімома високими соснами. І було у нього там тепло і затишно, він зазвичай сидів сиднем і стежив за вогнищем, вогонь в якому горів, не затухаючи, вже тисячу років.

Трампа-Рампі, навпаки, рідко сидів на місці. Він носився по горах і долинах і несподівано з’являвся там, де його найменше чекали. Ось тільки почуєш здалеку його гучну пісню – глянь! – а він уже промчав повз: «Е-ге-гей!»

Маленьких тролів було в ту пору так багато, що всіх і не перелічити. Але Вілле-Пастуха все ж назвати необхідно. Нехай він і ледь діставав до пояса тролю-велетню, був він хоч малий, та зав’язатий. Служив він чотирьом старим тролям: управлявся з волами Була, пас кіз Друля, ловив неслухняних баранів Клампа і об’їжджав прудконогих коней Трампа, а таке згодьтесь не кожному по плечу. Втім, багатства він за свою старанність не нажив. Однак Вілле не дуже тужив, що ходить в наймах: він ніколи не сумував – ні в дощ, ні в спеку. А до того ж умів він дудіти в берестяний ріжок і грати на очеретяній сопілці, та так дзвінко, що відлуння лунало над лісами і болотами.

І ще жила-була стара тролиха, мудрішої за яку не було на цілому білому світі. Тролі, перш ніж братися за якусь справу, особливо якщо не знали, з чого почати, завжди приходили до неї за порадою. Звали її Угель-Гугель, і жила вона в старій хатинці в глухий лісовій гущавині.

Як вже говорилося, великі тролі не дуже ладнали між собою і були раді зіграти з побратимом якийсь недобрий жарт. Той, кому вдавалося взяти верх, походжав, сміючись, і радів: ось який я хитрий і спритний! Та тільки незабаром сам потрапляв в халепу. І тоді вже був хмурніший за хмари і сичав, як дев’ятнадцять північних вітрів.

Втім, якийсь час четверо тролів жили в мирі та злагоді – до того часу, як одна звістка не пересварилися їх ще дужче.

Рознеслася чутка, що старий добрий король з семимильної гори, повелитель всіх в світі тролів і гномів, спустився в Темну печеру в Чорній горі і двері за ним назавжди зачинилися. Більше вони його ніколи не побачать, не потиснуть йому руку, не почують його прекрасних мудрих промов. Він царював три тисячі років, і тролі шанували його, як нікого іншого.

Треба було вибрати нового правителя, і багато хто був не проти зайняти місце старого. Стати володарем великих і малих тролів, а також гномів і ельфів, жити в семимильній горі, де сімсот розкішних кімнат, володіти чарівними Золоторогими биками, сріблорунними вівцями, золотогривими жеребцями та всіма іншими багатствами – хіба це не завидна доля? Чотири старих троля дні і ночі безперервно мріяли про те, як би зайняти королівський трон. Бул був упевнений, що прекрасно підходить на це місце. Друль вважав, що таке високе становище годиться йому більше, ніж будь-кому, а Клампа-Лампі не сумнівався, що кращого правителя, ніж він, не знайти в усьому королівстві, хоч п’ятсот раз його обійди! Трампа-Рампі, в свою чергу, готовий був дати свій величезний ніс, яким він так пишався, на відрізання, що обов’язково стане королем.

А тому тролі, коли зустрічалися, робили вигляд, ніби не помічають один одного. Вони ходили злющі-презлющі і готові були стерти суперника в порох, як би той потрапив їм у лапи. Кожен вважав, що якби не було всяких вискочок – справа б склалося просто і ясно. І чим ближчим був день обрання нового короля, тим дужче вони злилися і тим старанніше ламали голови, гадаючи, як би здобути трон в семимильній горі.

Сторінки: 1 2 3 4 5

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
”Волшебные сказки Швеции”
Художник Йон Бауер
Видавництво ”Рипол Классик”
м. Москва, 2010 р.
переклад на російську Ольга Мяэотс

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: