TOU

Казка про дідового півника і бабину курочку

Українські народні казки

Десь за річкою, за лугом, за низеньким перелазом жили собі старенькі дідусь з бабусею.

Нікого на білому світі вони не мали.

Навіть корівки чи кізочки у них не було.

У дідуся був півник, в бабусі — курочка.

Курочка кожного дня несла яєчко.

Бабуся продасть яєчко — й виручить гроші на сіль, на мило, на гас.

А в діда грошей немає: яка йому з півня вигода.

Надоїло бабі позичати з свого добра дідові, й каже вона:

«В тебе є півник. Най знесе й тобі яєчко».

Та не хотів півник нести яєчко. Розсердився дід й прогнав його.

Стрибнув півень на перелаз, закукурікав і помандрував у світ.

Іде дорогами-шляхами, селами-містами, шукає пристанища.

Перейшов він через широкий луг, перелетів річку й опинився в густому темному лісі.

Зустрічає він ведмедя. Ведмідь і питає півника: «Куда йдеш?»

Відповідає йому півник: «Прогнав мене дід, іду я до світлого царя найматися».

«Піду і я! Буде нас двоє, легше до царя потрапимо, легше на службу станемо!»—мовить ведмідь.

«Ставай за мною!» — каже впевнено півень.

Ідуть двоє. Попереду півень, а за ним ведмідь.

Пройшли один ліс, пройшли другий, пройшли і третій.

В четвертому лісі, біля самих полонин, зустрічають вовка.

«Куди, півнику, з моїм вуйком путь тримаєш?»

«Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися!» —відповідає півень.— «Візьміть і мене з собою.

На полонині нічим поживитися, вівчарі пильно вартують овець!» — каже вовк.

«Що ж, коли просишся, ходи! Ставай третім!»

Ідуть втрьох: півник, ведмідь і вовк. Перейшли полонину, подалися одним яром, другим, третім. В четвертому яру зустрічають лисичку.

«Куди ти, півнику, з вуйком-ведмедем і братом-вовком ідеш?» — питає лисиця.

«Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на службу найматися».— «Візьміть і мене!

В селі люди замки на всі курники повішали, гусей, качат позамикали.

Доведеться з голоду помирати!» — скаржиться лисиця. «Ставай четвертою! —мовив півник.—Будеш в нашій компанії!»

Ідуть вже четверо: півник, ведмідь, вовк і лисичка.

Перейшли гори, перейшли ріки, поля і ниви. Коли бачили садиби, обминали їх, щоб не потрапити людям на очі.

Нарешті добралися до царських палат.

Злетів півень на золоті ворота, закукурікав: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»

Почув цар і каже своєму слузі: «Іди запитай, що хоче півень».

Півник каже: «Прогнав мене дід з дому, прийшов я царю служити».

Наказав цар, щоб півня впустили між курей.

Коли підійшли до курника, каже півень царському слузі: «Впусти в курник і мою сестричку-лисичку!» — «Най іде!»

Залізла лисичка в курник і всіх курей передушила.

На другий день рано-вранці вилетів півник на царські ворота й кричить: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»

Прокинувся цар і наказав півня в стайню до коней.

Просить півень царського слугу: «Впусти до стайні й мого братика-вовка!»

Впустив слуга разом з півнем до стайні й вовка, а сам пішов. А вовк загриз усіх коней.

Рано-вранці півень знову на царських воротах виспівує: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»

Розізлився цар, що півень йому заважає спати, наказує слузі: «Замкни того півня, та так, щоб більше не будив мене вранці!»

Думав слуга, думав, куди б закрити півника, й вирішив замкнути його разом з волами.

Повів слуга до стайні, в якій були воли. Просить півень слугу: «Впусти спершу до стайні мого вуйка-ведмедя, а потім я й сам зайду».

Слуга погодився, і зайшли ведмідь з півником у хлів. Півник скочив на перекладинку, що висіла під самою стелею, а ведмідь приступив до роботи.

До ранку не залишилося жодного живого вола.

Ще й кості голодний ведмідь обгриз, шкуру пошматував, роги і ратиці по хліву розкидав.

Рано-вранці, тільки зазоріло, вилетів півень на ворота під самим царським вікном і заспівав: «Кукуріку, я тут, світлий царю!»

Тепер уже справді розізлився цар. Йому снився чарівний сон, а півень розбудив його.

«Замкни цього півня, коли не зробиш, то накажу замкнути тебе до в’язниці!» — каже цар слузі.

«Замикали ми вже того півня й до курника, й до стайні, й до хліва. Та він все тікає! Що з ним робити?»

«Замкніть його до скарбниці. В скарбниці ковані двері, звідти не втече!» — наказав цар.

Замкнули півня до скарбниці. Всю ніч там півень господарював.

Всі гроші поклював, всі коштовності поковтав.

Не залишилося в казні й ламаного крейцера.

Рано-вранці, як тільки зазоріло, півень вилетів надвір через віконну решітку, стрибнув на царські ворота й кукурікає: «Кукуріку, будь здоровий, світлий царю!» — «Піймайте того півня й відрубайте йому голову!» — лютував цар.

Кинулось за півнем все царське військо, та півень не чекав, щоб йому голову відрубали.

Він стрибав через луки і поля, через яри, перелітав через ріки, скакав через гори.

Ведмідь, вовк і лисиця — слідом за півником. В густому лісі залишився ведмідь, в глибокому яру залишилася лисичка, в лісі під полониною затаївся вовк.

Загубив по дорозі півник одного крейцера.

Загубив би й інші коштовності, та близько була дідова хата.

Півник стрибнув на вікно й закукурікав: «Кукуріку, простели, діду, плахту!»

Тільки дід простелив плахту, півник трусонув крильцями, почали з нього сипатися гроші і коштовності всілякі. Сипались до тих пір, поки не заповнили всю хату.

Пішов дід до баби, позичив мірку, щоб поміряти свої скарби, коли вже полічити не можна.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Українські народні казки про тварин”

Видавництво: “Україна”, 2004р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: