Казка про фею, яка любила колупатися в носі

Жила-була на світі одна дуже гарна маленька фея на ім’я Жюлі. Але була в неї одна вада — часто, сама того не помічаючи, вона засовувала пальчик у ніс, і це її дуже псувало.

Скільки їй не робили зауважень – нічого не допомагало! Варто їй було занудьгувати чи відволіктися, і маленькі пальчики ніби самі по собі починали рухатися, і ніщо не могло їх зупинити… Підібравшись до носика, найшвидший з них спритно влаштовувався всередині і нізащо не хотів покидати його. Зрештою пальчики так розпустилися, що й саму Жюлі перестали слухатися!

Піклуючись про Жюлі, її хресна мама часто лаяла її:

– Жюлі, перестань! Негайно витягни пальця з носа! Нема чого йому там робити! Якщо ти продовжуватимеш колупати в носі, він у тебе розпухне і виросте величезним, як п’ятачок у свині!

Від цих слів Жюлі щоразу підскакувала, і всі на неї звертали увагу і бачили, що вона знову тримає палець у носі… Жюлі дуже любила свою сувору, але в душі надзвичайно добру хресну маму і терпіти не могла, коли її лаяли, особливо в присутності інших фей.

-Послухайте, хресна! Я вам все поясню. Справа в тому, що мої пальці чарівні! Так. Так! Вони рухаються самі собою і роблять, що їм заманеться, а мене навіть не питають!

-Чарівні пальці? Ось як? — усміхнулася хресна.

Вона була дуже мудрою і досвідченою феєю і одразу ж придумала, як допомогти своїй улюбленій похресниці позбутися негарної звички.

-Ну, покажи мені, які з твоїх пальчиків найнеслухняніші і залазять тобі до носа?

-Ось ці, хресна! — сказала хитра Жюлі, ворушачи пальчиками на правій руці і вдаючи, ніби її рука рухається сама собою.

-Я знаю що нам робити! — вигукнула хресна, наче їй і справді щойно прийшла в голову чудова думка. — Нам треба зайняти твої пальчики якоюсь дуже важливою та цікавою справою!

І вона простягнула Жюлі нову чарівну паличку з найчистішого гірського кришталю.

-Ой, хресна, – вигукнула Жюлі, почервонівши від гордості, – невже я тепер справжня фея?!

-Ну звичайно! А справжній феї, як ти розумієш, ніяк не личить колупатися в носі!