Казка про місіс Миштон

Казка Беатрікс Поттер. Читати українською онлайн.

Жила-була лісова миша, і звали її Маусіна Миштон. Вона жила в насипу під живоплотом.

Який у неї був дивовижний будинок!

Довгі коридори вели по коморам і льохам, де вона зберігала запаси зерна і горіхів. А по стінах тяглося коріння живоплоту.

В її будинку була кухня, вітальня, їдальня і комора. І ще у місіс Миштон була спальня. Там, в глибині, вона спорудила ліжко і відокремила його фіранкою – щоб не турбували.

Маусіна Миштон була жахливою чистюлею, весь час підмітала піщані підлоги і витирала пил.

Іноді в коридорі їй попадався випадково залетівший жучок.

– Ніжки треба витирати, а то он як наслідив! Киш звідси! – говорила місіс Миштон.

А одного разу до неї зайшла старенька в червоному плащі в горошок.

– Дайте водички напитися, місіс Миштон!

– Про що ви думаєте, матінко Сонечко? Швидше летіть на небо! Там ваші дітки їдять цукерки!

Так вона спровадила Сонечко.

А то якось раз зайшов сховатися від дощу великий жирний павук.

– Можна у вас відсидітися, місіс Миштон?

– Іди звідси, нахабний павук! Тебе тільки пусти, а потім тиждень відтирати від стін твою липку павутину!

Так вона прогнала павука. І він квапливо спустився з вікна по тонкій довгій павутинці.

Одного разу місіс Миштон пішла в далеку комору за вишневими кісточками і насінням будяків до обіду.

Човгаючи по коридору, Маусіна поводила вусиками, принюхувалася і поглядала на підлогу.

– Начебто медом пахне. Звідки, скажіть на милість? А ось і сліди чиїхось брудних ніг …

Раптом за рогом вона побачила Джима Шмеллі.

– Дззз! Джжж! – сказав Джим.

Місіс Миштон суворо подивилася на нього. «Шкода, що не взяла мітлу», – подумала вона.

– Здрастуй, Джим Шмеллі. Взагалі я збиралася до тебе зайти, купити воску. Але ти що у мене робиш? І чому ти завжди залітаєш у вікно? Хіба у будинку немає дверей? І навіщо дзижчиш і гудиш? – почала сердитися місіс Миштон.

– Дззз! – роздратовано продзижчав у відповідь Джим Шмеллі.

Він просунувся боком вперед і зник в коморі.

Там зазвичай зберігалися жолуді. Але зараз їх не було: місіс Миштон з’їла останній ще в переддень Різдва. Зате було повно сміття – сухого моху.

Місіс Миштон вирішила почистити комору і почала витягати мох. З нього вилізли три бджоли і люто задзижчали.

– Я кімнат не здаю, мені квартиранти не потрібні! – сказала крізь зуби місіс Миштон. – Геть звідси!

– Ж-ж-ж-ж!

– Хто мені допоможе їх виставити?

– Ж-ж-ж!

– Тільки не містер Жабсон, він ніколи не витирає ноги.

Важко зітхнувши, місіс Миштон вирішила зайнятися бджолами після обіду.

Повернувшись до вітальні, вона почула чийсь гучний кашель: це був сам містер Жабсон!

Він сидів у кріслі-гойдалці, впершись ногами  в камінну решітку, – ворушив пальцями і посміхався у весь рот.

Містер Жабсон жив в канаві під парканом, в дуже брудній і мокрій канаві.

– Як ся маєте, містере Жабсон? Даруйте, та ви наскрізь промокли!

– Дякую, дякую, ви дуже люб’язні, місіс Миштон! Я ось посиджу і підсушуся.

Містер Жабсон сидів і посміхався. З його куртки капала вода. Місіс Миштон важко зітхнула і пішла за ганчіркою.

Містер Жабсон сидів дуже довго – так довго, що довелося запитати, чи не бажає він пообідати.

Спочатку місіс Миштон запропонувала йому вишневі кісточки.

– Дякую, ви дуже люб’язні, місіс Миштон. Жувати тільки нічим, зубів немає! – сказав містер Жабсон.

Він широко роззявив рот: і справді у нього не було ні одного зуба.

Тоді місіс Миштон запропонувала йому насіння чортополоху.

– Тілі-тілі-тілі-бом! – сказав містер Жабсон і дмухнув: – Пуф-пуф-пуф! – Пушинки будяків розлетілися по всій кімнаті.

– Дякую, ви дуже люб’язні, місіс Миштон! Чого б я, чесно кажучи, хотів, – це меду!

– Боюся, що меду у мене не знайдеться, містер Жабсон, – сказала місіс Миштон.

– Тілі-тілі-тілі-бом, місіс Миштон! – посміхаючись, проспівав містер Жабсон. – А чим тоді у вас пахне? Я прийшов до вас на запах меду.

Містер Жабсон неспішно встав з-за столу і почав відмикати дверцята шаф і висувати ящики.

Місіс Миштон ходила за ним з ганчіркою і витирала з підлоги вітальні великі мокрі сліди.

Переконавшись, що в шафах меду немає, містер Жабсон рушив по коридору.

– Послухайте, містер Жабсон, ви там застрягнете!

– Тілі-тілі-тілі-бом, місіс Миштон!

Спочатку містер Жабсон протиснувся в їдальню.

– Тілі-тілі? Тілі-бом? Нема меду? Нема меду, місіс Миштон?

У сушарці для посуду сховалися три мокриці. Дві втекли, але найменшу він схопив.

Потім містер Жабсон вдерся в сусідню з їдальнею комору. Там ласувала цукром міс Барбара – метелик. Потривожена вона негайно випурхнула в вікно.

– Тілі-тілі-тілі-бом, місіс Миштон. Так у вас повно гостей!

– Я їх не запрошувала! – відповіла Маусіна Миштон.

Вони рушили далі.

– Тілі-тілі-тілі …

– Дззз! Джжж!

За рогом містер Жабсон побачив Джима і схопив його, але відразу відпустив.

– Не люблю джмелів через щетину, – пояснив містер Жабсон, витираючи рот рукавом курточки.

– Згинь звідси, жаба! – заверещав Джим Шмеллі.

– Я зійду з ними з розуму! – вигукнула місіс Миштон.

І закрилася в погребі з горіхами.

Тим часом містер Жабсон зайнявся бджолиним гніздом – він тягнув його з кімнати, не звертаючи уваги на укуси.

Коли місіс Миштон наважилася вийти з укриття, нікого вже не було. Але бруд кругом була жахливий.

– Просто небачений безлад. І мох, і чортополох, і липкі плями від меду, і брудні сліди ніг і ніжок … На що перетворився мій будинок!

Вона зібрала мох і залишки воску. Потім взяла кілька прутиків і причіпила їх на дверях, щоб парадний вхід став вужчим.

– Тепер уже містеру Жабсону не пролізти!

З комори місіс Миштон принесла рідке мило, ганчірку і нову щітку.

Але Маусіна Миштон так втомилася, що не могла нічого робити. Вона на хвилинку присіла в крісло і задрімала. А потім перебралася в ліжко.

– Коли ж у мене знову буде чисто? – прошепотіла нещасна місіс Миштон.

На другий день рано-вранці Маусіна взялася за велике весняне прибирання. Прибирання тривало два тижні.

Вона підмітала, мила і шкребла. Натерла воском меблі і начистила піском олов’яні ложки.

Коли все стало бездоганно чистим, місіс Миштон влаштувала свято і запросила п’ятьох мишей, а містера Жабсона не просила.

Але він відчув смачні запахи і видерся на насип. Однак протиснутися в будинок не зумів.

Але містер Жабсон нітрохи не образився. Гості місіс Миштон подавали йому желудеві чашечки, наповнені медовою росою, прямо через вікно.

Містер Жабсон сидів на сонечку і примовляв:

– Тілі-тілі-тілі-бом! Ваше здоров’я, місіс Миштон!

 

 

 

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

0 / 5. Рейтинг: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Кролик Пітер і його друзі”

Беатріс Поттер

Видавництво “Росмен”, Москва 2010 р.

Залишити коментар