<

Казка про перевернуту черепаху

Казки Михайла Пляцковського

Це було давно. Але не дуже. Дехто ще пам’ятає цю дивну історію.

Під час великої бурі з черепахою на ім’я Меніпоспішатинікуди сталося нещастя. Не якесь там маленьке нещастя, а саме велике. А у всьому був винен Холодний Північний Вітер. Він дунув так сильно і несподівано, що черепаха Меніпоспішатинікуди перекинулася на спину.

Холодний Північний Вітер полетів далі по своїх справах, а черепаха так і залишилася перевернутою. І ніхто не міг їй допомогти. Ще б! Тому, що Меніпоспішатинікуди була величезної величини. І панцир її важив цілих п’ятсот кілограмів, а може, й усю тисячу.

Звірі втішали черепаху, як могли. Але перевернути її сил у них не вистачало. Тоді ще ніхто не знав, до чого це все приведе.

А почалося з дурнички. Черепасі Меніпоспішатинікуди почали снитися перевернуті сни.

У цих снах дощі падали із землі на небо. Річки бігли назад. Човни пливли у зворотний бік.

Так було уві сні. А насправді черепаха Меніпоспішатинікуди теж все бачила і чула у перевернутому вигляді.

І навіть ноти в пісеньках, які вона співала вранці, переверталися так, що всі знайомі мелодії ставали незрозумілим набором звуків.

Черепаха моментально перевертала всі слова і навіть цілі речення. А тим, хто не знав про це, здавалося, що Меніпоспішатинікуди говорить якоюсь незрозумілою іноземною мовою.

Вона вимовляла: “Тівирп”. Це означало: “Привіт”.

Черепаха питала: «Иварпс кя?» Це треба було розуміти так: “Як справи?”

Спочатку черепаху Меніпоспішатинікуди погано розуміли. Поступово до її мови почали звикати. Носоріг відгукувався, коли його називали «Гіросон».

Крокодил озивався у відповідь на звернення “Лидокорк”.

Жаба була задоволена, коли до неї зверталися:

— Абаж, тівирп!

Раніше це звучало менш ласкаво і менш ніжно:

– Жаба, привіт!

Звірям так сподобалося перевертати слова під час розмови, що вони мало не перевернули верх ногами всю свою звірину мову.

Та що там звірі! Навіть хлопчаки бігали вулицями і кричали:

– Ару! Ару! Ару!

А раніше вони кричали:

– Ура! Ура! Ура!

Хто знає, яких би ще бід наробила перевернута черепаха Меніпоспішатинікуди, якби одного разу не подув Теплий Південний Вітер, який повернув її в колишнє положення. Щоправда, дехто іноді й після цього перевертав слова за старою звичкою. Але незабаром навіть самим забудькуватим і неслухняним це перестало подобатися.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Солнышко на память”

Михайло Пляцковський

Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.

Залишити коментар