Казка про слона і директора зоопарку
Поваляєва Наталя
Одного дня в квартирі Директора зоопарку відключили воду і гарячу і холодну.
Директор дуже засмутився. Як він, немитий, з’явиться перед відвідувачами зоопарку? І навіть більше — як він, немитий, з’явиться перед мешканцями зоопарку? Адже ці мешканці миються по кілька разів на день: птахи ретельно чистять пір’я, тигри облизують смугасте хутро, а бегемот взагалі не вилазить з води…
Однак робота є роботою, і немитий директор вчасно прийшов до зоопарку.
Звірі одразу зрозуміли, що сьогодні Директор не в настрої.
— Що сталося, Михайловичу? — співчутливо запитав Страус.
— Та, воду відключили, — сумно сказав Директор.
— Біда, — сказав Страус, ховаючи голову в пісок. Страуси завжди так роблять: ледь щось станеться – відразу головою в пісок, ніби кажуть: я тут ні до чого, мене це не стосується.
А директор ставав все сумнішим.
— Чого хвилюєшся, Михайловичу? — запитав Тигр, виблискуючи на сонці своїм ретельно вилизаним смугастим хутром.
– Та, воду відключили, – поскаржився директор.
— Неприємно, — сказав Тигр. — Ну, хочеш — візьми воду з моєї миски. Я сьогодні не пив.
– Дякую, не треба, пий сам, – кисло посміхнувся директор і пішов далі.
Втративши будь-яку надію, Директор підійшов до Слона.
— Привіт, Михайловичу! Слон весело привітав Директора. – Чому ніс повісив?
– Та , воду відключили, – пробурмотів директор, – ходжу немитий, сам собі неприємний.
– Хм! Знайшов чого журитися, — сказав Слон. – Іди за милом і мочалкою, зараз влаштуємо тобі душ вищої категорії!
Директор кинувся до свого кабінету, схопив мило, мочалку і банний віник. Потім передумав брати віник і замість віника взяв з цвяха рушник. І поспішив до Слона.
— Ну, Михайловичу, готовий до водних процедур? — запитав Слон.
— Так, — сказав директор.
— Тоді пішли до ставка.
Слон і Директор пішли до ставка, наповненого чистою прозорою водою —Директор завжди за цим пильнував. І як виявилось не даремно!
Слон набрав повний хобот води і облив Директора.
«А тепер давай, намилься», — наказав він.
Директор слухняно намилився, а Слон знову набрав води й ретельно змив усю піну зі свого начальника.
– Ну як, легше? — запитав Слон.
— Не те слово! Вигукнув задоволений директор, витираючись рушником. — Ніби заново народився! Дякую.
— Будь ласка, звертайся при потребі, — сказав Слон і пішов провідати зебру.
А директор зоопарку з тих пір, коли в його квартирі зникла вода, не хвилювався, бо вже знав, як вибратися з скрутного становища