TOU

Казка про синього зайчика

Казки Іріс Ревю

Якось з’явився на світ заєць синього кольору. З’явився – і потрапив до нашої казки. У ній затримався і живе.

Жив-був синій заєць. Усі зайці, як зайці, були сірого кольору, а цей – чомусь синього. Звали синього зайця Василько. Життя в нього було непросте. У Смарагдовому лісі про синього зайця знали всі лисиці та вовки. Як він досі не став їхньою здобиччю – незрозуміло! Темної синьої ночі заєць був майже непомітний. У цей час він міг спокійно поїсти та побігати. А от світлим днем його було добре видно. Тому вдень Василько ховався під великим кущем.

— Чому я народився таким синім? – засмучувався заєць. – Усі мої брати та сестри – сірі. А щастя було так близько – народився б і я сірим, бігав би полями та лісами, як інші зайці, і все було б добре.

І ось одного разу невеселі думки синього зайчика були перервані незнайомим звуком. З іншого боку куща, під яким він ховався, приземлився птах. Василько уважно придивився на нього і дуже здивувався – птах теж був синього кольору!

– Синій птах! Я ніколи не бачив нічого подібного, — думав про себе синій заєць. — Треба з ним познайомитись.

— Привіт, — тихенько прошепотів радісний синій заєць. – Мені дуже приємно з вами познайомитись.

— Привіт, заєчику, — сумно привітався синій птах.

— Щось не так? — тихо спитав синій заєць. – Ви дуже сумний.

— Все добре, мій незнайомий друже, — відповів синій птах, — просто туга зелена.

— А чому тужите? – поцікавився Василько.

— Я — синій птах, птах щастя. А сьогодні ще нікого не ощасливив. А мені добре тоді, коли я хоч когось одного зможу зробити щасливим.

— У вас є чудовий шанс зробити мене щасливим, — прошепотів Василько. – Справа в тому, що я чомусь народився синім, а я хочу бути сірим, як усі.

— Ти впевнений, що хочеш бути як усі? – запитав синій птах.

— Це моя блакитна мрія, — сказав Василько.

— Ну, добре, — погодився синій птах. – Ясно, як білий день, що заєць хоче стати сірим.

Він змахнув своїм синім чарівним крилом, і сталося диво – заєць став сірим. Сірий, як усі, як сірий день, як сіра миша, як сірий дощ.

Василько подякував синьому птаху за чудо, що відбулося, і радісно побіг лісом.

Цілий тиждень він звикав до свого нового одягу. Якщо на початку тижня він літав, як на крилах, то до кінця засумував. Василько зрозумів, що він тепер нічим не виділяється серед інших.

Добре це чи погано – Василько не знав. Але відчував, що він, щось втратив.

…Вечоріло. Синій ліс обійняв синю нічну хмару. Сині хмарки зникли у синій висоті. Синя ніч безтурботно буркотіла із золотим місяцем.

Василько ліг спати під сірий кущ. Він думав про сірий і синій кольори… Його сон був різнокольоровим…

А якого кольору сни подобаються тобі? Рожевого, срібного, жовтого, шоколадного? А може, синього?

Нехай тобі присниться сон такого кольору, якого хочеш.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

1 Коментар
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: