Була собі одна жінка. От народила вона сина. І мати й батько не могли намилуватися тим великим і дужим дитям. І сусіди й знайомі приходили подивитись, а згодом, як чутки розлетілися по світу, прибували люди з інших країн хоч поглянути …
Була собі одна велика країна. У всіх людей тієї країни волосся було руде, тільки в єдиного сина чорне.
По смерті батька мав він стати королем: але через те волосся піддані не могли його терпіти, і старий король зазделегідь боявся, що …
Вирядився один король на полювання. От одбився якось він од товариства й зайшов так далеко в ліс, що заблудився. Там і ніч його застала.
Ходив він, ходив тим лісом, аж поки набачив світло. То світилося у вівчарській колибі. Король і …
За давніх-давен у якомусь англійському місті жив собі король, і був у нього одним один син, що звався Сенпетер.
Як прийшла йому пора женитися, то він і сказав батькові, що хоче собі за дружину таку дівчину, що не було її …
В далекій-далекій країні, десь на краю світу жив собі убогий швець із жінкою. А недарма кажуть, що багаті тішаться грішми, а убогі дітьми, то й у цих двох було діточок, як у решеті дірочок.
Спершу шевцевій родині ще сяк-так велося. …
Пішов раз Матійко на оглядини. Добре його там зустріли, щиро привітали.
Як уже трохи посиділи та погомоніли, господар і каже:
– А піди-но, стара, до комори та принеси сама знаєш що.
Стара зараз же побігла у комору по закуску.
Ждали …
Копав якось один бідний чоловік край дороги канаву. І не знаю, як те сталося, тільки йшов кудись тією дорогою сам король та й спитав того чоловіка:
– Скажи-но мені, голубе, а скільки ти береш у день за свою тяжку працю?…
В сімдесят сьомій країні, за червоним морем, за дубовою скелею, де світ дошками оббитий, щоб земля туди не сипалася, жив собі один король. А в того короля був сад, а в тому саду одне таке дерево, що кращого в цілому …
Ну це, що вам розповім, було таки насправді! Було воно ще за тих добрих часів, коли, бачте… але не лякайтеся!
— Ну, що ж? Коли ж?
— Ну, бачте, тоді, коли свинки ходили в черевичках, а жабки гуляли в чепчиках; …
Це було, там було, в сімдесят сьомій країні, за червоним морем, за скляною горою, де вода сипалася, а пісок лився, де салом стріхи крили, а з ковбас тини плели, був собі один бідний чоловік. У того чоловіка було двоє дітей. …
Був собі один великий пан. Він мав стільки добра, що й не знав, що з ним робить.
Мав він золоту карету — таку, що тільки по столі їздити.
От звелів він погукати одного селянина.
— Ну, ось ти простий селянин, …
Лисичка — то хитра штука. Іде вона раз біля куща, аж бачить — сидить горобець на гілці.
Вона стала під кущем та й каже:
— Друже милий, коли вітер дме тобі з лівого боку, під яке крило ти голову ховаєш?…
Була колись країна, сумна, як цвинтар, темна, як ніч, бо там не було сонця. Зовсім би були її люди віддані на поталу совам з кажанами, якби не мав тамтешній король коня з сонцем на голові. Того коня водили по країні, …
Десь колись жив король і були в нього син та донька. Ах, що то була за парочка. Хлопчина, немов сонце червоне, а дівчинка, неначе зоренька ясна! Як підуть брат із сестрою пліч-о-пліч по саду прогулюватися, старому батькові втіха, всьому світу …
Зустрілися якось ведмідь з комаром.
От ведмідь і каже:
– Ти, комаре, сідаєш на кожне створіння і кров п’єш. То скажи ж мені, чия кров найсолодша.
Комар йому:
– А певно, що людська.
Добре. От і вирушив ведмідь по людську …
Жив собі чоловік і мав єдиного сина. Та був він старий і такий бідний, що й не міг того сина до розуму довести. От якось зажурився над своєю долею та й каже синові:
– Бачиш, мій сину, я вже старий, …
Міхурець-пухирець був сиротою. Дома не мав він уже нікого й нічого. От і подався в мандри добрих собі друзів шукати. Іде та й іде – мандрує. Аж підбігає до нього миша й каже:
– Доброго тобі здоров’я, міхурець-пухирець, візьми мене …
У вівчарського ватага був пес Бурко, який багато літ йому вдень і вночі так добре стеріг вівці, що вовк і поткнутись не смів до кошари. Пройшов час Бурка вже ноги не слухаються, зуби повипадали, шерсть облізла.
– Старого пса хіба …
Як яйце мандрувало? Ну, йшло собі, як усі на світі ходять: котилося! Котилося, куди легше, де б у щось тверде не вдаритися. Та й було це в давню давнину, то й не дуже розпитуйте, що та як. Буде й того, …