У цьому розділі зібрані казки відомого чеського казкаря Карела Чапека (чес. Karel Čapek)
Коли мова йде про чеські казки, перше ім’я яуке приходить в голову це — Карел Чапек. Читачам у всьому світі відомі його фантастичні розповіді, казки, філософсько-психологічні твори.
Карел Чапек народився в сім’ї лікаря в 1890 році. Дитинство письменника в звичайному середовищі, в оточенні ремісників та селян. Спогади про дитинство відображаються у творчості прозаїка, де зображений переважно побут пересічних людей. Творчість цього автора є досить багатогранною. Карел Чапек писав розповіді, романи, казки та фантастичні твори. І саме з його легкої руки письменники-фантасти почали використовувати у своїй творчості слово «робот», що позначає механізм, створений за людською подобою.
Писати Чапек почав ще в підлітковому віці. Але ранні твори були опубліковані набагато пізніше. Популярність письменникові принесли драматургічні твори. Найвідоміший з них — комедія «З життя комах».
Формування світогляду Чапека відбувалося під впливом значних історичних подій. Коли він закінчив університет, почалася Перша світова війна. Молодий письменник замислювався про причини кровопролитних конфліктів. Йому небайдужі були і питання розвитку людської цивілізації.
Важливе місце у творчості Карела Чапека займають казки. Найпопулярніші з них це — «Поштарська казка», «Про Фокса», «Пташина казка» та інші.
— А в мене також був один надзвичайний випадок, — почав лікар з Горжічок. — Якось сплю я собі вночі, мов бабак, аж чую — хтось стукає у вікно та гукає:
— Лікарю! Лікарю!
Відчинив я вікно й питаю:
— …
. . . У сулейманському султанстві володарював, як сама назва свідчить, султан Сулейман. Була у цього султана єдина дочка, на ім’я Зубейда. І ось ця принцеса Зубейда почала ні з цього ні з того марудити, кашляти, стогнати, бліднути, марніти, худнути …
— А в мене теж був цікавий випадок, — озвався упіцький лікар. — У нас в Упі, за гавловицькою кладкою, сидів у річці між корінняками верб та вільшини водяник Юдал. Оцей бурмотун, виродок, нелюд і негідник робив іноді поводі, а …
Минуло вже чимало років відтоді, коли в лісі на Кракорці жив Гейкало. Це, знаєте, одне з найогидніших страшил, які тільки є на світі, йде собі людина вночі лісом, аж тут як загейкає за нею, як зареве, заголосить, заквилить, завиє або …
Слухай же, Дарочко, сиди гарно й спокійно, а я розповім тобі казку. Знаєш яку? Ну, наприклад, казку про собачий хвостик.
Так ось, жив собі раз песик на прізвисько Фоксик. Знаєш, який був цей песик? Весь білий, …
Скажу відверто — важко. Це вимагає великої терпеливості як від цуценятка, так і від фотографа.
Скажімо, сонце гарно світить на зворушливу сцену — цуценя біля миски з молоком. Кидаєшся вмить по фотоапарат, щоб увіковічнити цей видатний акт з песикового життя. …
Коли воно народилося, то це було отаке собі біле ніщо, яке вміщалося на долоні: а що мало воно пару чорних вушок, а позаду хвостик, то ми визнали, що це собака, а оскільки нам хотілося мати собачку-дівчинку, то ми …
Це було вже дуже давно, коли жив собі на горі Гейшовині чарівник Магіяш. Чарівники, як ви знаєте, бувають добрі — їх звуть чародіями або чудотворцями, а бувають і лихі — їх називають чаклунами або чорнокнижниками. Наш Магіяш був ані добрий, …
Був собі колись жебрак, що в одній кишені мав дірку, а в другій навіть і дірки не мав. Ото був і весь його маєток. А ще бідолаха був німий, і такий занехаяний та злиденний, що його ніде навіть ночувати не …
Давно це діялося, так давно, що навіть небіжчик старий Зелінка цього не пам’ятав, а він же пам’ятав і мого покійного гладкого прадідуся. В оту сиву давнину панував у горах Брендах славнозвісний і лютий розбійник Лотрандо. Мав цей жорстокий убивця Лотрандо …
Поки фургон мого дідуся-мірошника возив по селах хліб, а назад до млина гарне зерно, знали тоді Бровка геть усі. Кожен вам сказав би, що Бровко — це той песик, який сидить на козлах обік старого Шулітки з таким виглядом, ніби …
Ви, мабуть, думаєте, діти, що водяників немає, а я скажу вам, що є, та ще й які! У нас, наприклад, коли я був дитиною, жив один у ріці Упі під греблею, другий — під отим дерев’яним мостом у Гавловицях, а …
Ви, мабуть, діти, й не знаєте, про що птахи розмовляють між собою. Та говорять вони людською мовою лише рано-раненько, при сході сонця, коли ви ще спите. Згодом, у білий день, їм нема вже коли розмовляти — самі знаєте, треба ж …