Так сталось, що українські діти добре знають казки Шарля Перро чи братів Грімм, але казки Божени Немцової, легендарної чеської збирачки казок майже їм не відомі.
Самі чехи вважають Божену засновницею чеської літератури. На відміну від Шарля Перро чи братів Грімм Немцова не переробляла народні казки у повчальні історії з мораллю. Вона обробляла їх дуже обережно. Використовуючи сюжети та художні засоби народної казки, письменниця почала створювати своєрідні твори, в яких народні мотиви поєднуються з мотивами, навіяними романтичною літературою. У своїх казках, написаних на основі фольклорного матеріалу, Божена Немцова зуміла правдиво зобразити народне життя, описати побут та звичаї чеських селян. Казки письменниці були опубліковані у семи томах під назвою «Народні казки та перекази» («Národní báchorky a pověsti», 1845–1848). Поряд із чарівними казками Божена Немцова писала побутові та сатиричні казки. Мова казок Немцової насичена прислів’ями, приказками, крилатими словами, що органічно зливаються з авторською мовою.
Найзнаменитіша із західнослов’янських казок, записаних Немцовою – «Дванадцять місяців». Інша знаменита казка «Про трьох сестер», на основі якої був знятий популярний фільм – «Три горішки для Попелюшки». А ось фільм «Семеро воронів», за однойменною казкою Немцової, у нас знають значно менше, хоча багато чехів на ньому виросли.
Божена Немцова (уроджена Барбара Новотна) народилася у Відні. Влітку 1820 року, коли Божені було півроку, її мати Тереза Новотна вийшла заміж за Йоганна Панкла та змінила прізвище не лише собі, а й доньці. У сім’ї Яна Панкла, конюшого герцогині Саган, німця за національністю, було чотирнадцять дітей. Але улюблениця була одна – непосидюча і вперта Барбара. Мати її, чешка, служила кастеляншою у панському будинку.
Наступного року сім’я переїхала до Ратиборжиці, що лежало у віддаленому куточку північно-східної Чехії. Там жила бабуся Барбори — Магдалина Новотна, яка стала справжньою вихователькою майбутньої письменниці. Саме вона пробудила у дівчинки любов до усної народної творчості, вклала у її душу високі моральні ідеали.
У шість років Барбару віддали до сільської школи, пізніше відправили вчитися до сусіднього містечка. У тринадцять років Барбара повернулася додому. Дівчинка отримала лише початкову освіту, але природна допитливість і обдарованість дозволила їй згодом стати начитаною і добре освіченою людиною. У 1837 році, за наполяганням батьків, сімнадцятирічна Божена вийшла заміж за Йозефа Немця, який працював податковим інспектором і був значно старшим за майбутню дружину. За характером служби Немець часто переїжджав і сім’я була змушена переїжджати разом з ним. У Божени та Йозефа народилося четверо дітей, але шлюб не став щасливим.
У 1843-1847 роках її сім’я жила в Домажліце, де під впливом письменників Вацлава Небеського та Карела Ербена Немцова почала писати чеською мовою. Першим її твором став вірш «Чеським жінкам» (1843).. Найпомітнішим твором цього періоду стали публіцистичні «Картини домажлицьких околиць» (1845–1846) та «Народні казки та перекази» (1845–1847), які посіли особливе місце у її творчості.
В 1848 Йозеф Немець був звинувачений у зв’язках з революціонерами, і начальство почало переводити його з міста в місто. У 1850 році його відправили до Угорщини, а Немцова з чотирма дітьми переїхала до Праги, де одразу увійшла до кола патріотичних літераторів. У 1853 році Йозефу Немцю наполовину знизили платню, а невдовзі взагалі звільнили з мізерною пенсією.
У тому ж 1853 року Немцова написала розповідь «Барушка». У 1855 році були написані оповідання «Карла» та «Сестри», а також повісті «Бабуся» та «Гірське село», яку сама Немцова вважала своїм найкращим твором. Найяскравішими роботами 1850-х років стали «Дика Бара» (1856), «Хороша людина» (1858), «Будиночок у горах» (1858), «У замку та біля замку» (1858), «Словацькі казки» (1857) -1858), зібрані і перекладені Немцовою, а також розповідь «Пан учитель», що став її останнім твором.
Восени 1861 року Божена Немцова покинула чоловіка і поїхала в Літомишль, але хвороба, що почалася, і фінансові труднощі змусили її повернутися назад. 21 січня 1862 року Божена Немцова померла у своєму празькому будинку «Біля трьох лип». До самої смерті письменниця жила в принизливих злиднях, часто голодуючи. Убога допомога чеських патріотів особливо контрастувала з пишністю похорону, організованого ними ж, і посмертною славою Немцової.
По сюжетам творів Божени Немцової знято біля сотні художніх та мультиплікаційних фільмів, їй самій присвячено шість кінострічок, в Празі є музей Божени Немцової.
Жили собі два брати. Один був багатий, але бездітний і дуже скупий, а другий тяжко бідував, але мав на диво добре серце. І була в нього одним одна дочка, яку звали Манка. Коли дівчинці виповнилось одинадцять років, батько віддав її …
В одного бідного селянина не було дітей. Не раз казав він своїй дружині:
— Якби Господь послав нам хоч одне дитя, я мав би на старість утіху та й своє майно було б кому залишити. А так не знаю, для …
Випало якось молодому королеві розлучитися зі своєю дружиною й вирушити в похід на ворога. Невдовзі після його від’їзду королева народила близнят — двох синів. Радісна вість облетіла все королівство, і гінці негайно подалися сповістити її й королю. Хлоп’ята народилися здорові …
Була собі одна мати, й мала вона дочку Геленку. Дочка та була страшенна ледащиця. Якось, коли вона, як звичне, байдикуючи, дивилася у вікно, мати взяла її за руку, повела до струмка й почала там каменем бити по пальцях.
Дівчина голосно …
Жили собі колись в одному маленькому селі два рідні брати. Старший був великий багатій, лихий-прелихий і несправедливий. А молодший був на диво чесний, але з тяжких нестатків не вилазив. Отож не раз його дітям нічим було й душу закропити.
Якось …
Жила собі колись на світі бідна вдова з маленькою дівчинкою Бетушкою, і не було в них нічого, крім убогої хатини та двох кіз. Але Бетушка завжди була весела. З весни до осені вона пасла своїх кіз у березовому гаю.
Щоразу, …
У шевця Марека було двоє синів — Йоза і Янек. Йоза разом із батьком теж шив чоботи, але був парубок гордий і впертий, ні з ким не вмів жити в злагоді й через те ніхто його не любив. А Янек …
Якось до королівського замку запросили художників, щоб вони намалювали портрет молодого короля Мирослава, який надумав женитися. На одному з численних портретів, які він одержав від принцес і князівен, була зображена дівчина такої краси, що Мирослав закохався в неї з першого …
В одної бідної вдови був син, якого звали Лібор. Пішов він у світ, вивчився на садівника й повернувся додому. Але вдома йому не було до чого докласти рук, і він подався до королівського замку просити роботи. Його залюбки найняли.
Лібор …
Жила на світі одна жінка, і було в неї дві дочки: одна рідна, а друга — пасербиця. Свою дочку вона любила без тями, а на пасербицю й дивитися не могла, а все через те, що Марушка була вродливіша, ніж її …
Був собі цар. Посадив він якось у човен дружину й дочку і поїхав з ними кататись по морю. Коли вони відпливли від берега на чималу відстань, раптом налетіла буря й погнала човна до країни, про яку вони нічого не знали …
Жив собі колись один король, і мав він невеликий сад, та такий гарний, що кращого не було, мабуть, у цілому світі. І росло в тому саду високе кучеряве дерево, струнке, як ялина, гарне, як липа. Кожен, хто заходив до саду, …
За часів правління короля Каконя в одному селі жила вбога жінка; коли їй сповнилося дев’яносто шість років, народився в неї син — дуже та здорове хлоп’я, яке в усіх, хто приходив на нього подивитися, викликало подив. Звістка про це хлоп’я …
Жили собі король з королевою, і були в них три дочки-втіхи та один син. Поїхали якось король з королевою своє королівство оглянути. Але перед тим, як вирушити в дорогу, король звелів синові добре за сестрами дивитися й не пускати їх …
Жив собі колись на світі парубок, і звали його Петр. Він збирався вже одружуватись, коли раптом померла його мати.
Люди кажуть, що коли Бог захоче пошити в дурні старого чоловіка, він відбирає в нього дружину. Мудрість цього прислів’я підтвердив Петрів …
Було це за тих часів, коли кішки в черевиках ходили, жаби шапки носили, осли на вулиці острогами подзенькували, а зайці за собаками ганялися. Жив тоді в одній країні король, і була в нього дочка дивовижної вроди, ще й до того …
Мав один бідний селянин сина, якого звали Ондра. Син був ще зовсім молодий, але меткий і кмітливий. Якось каже йому батько:
— Довго я тебе, синку, годував. Тепер ти сильний, як дуб, і можеш жити уже сам. Іди в люди …
Якось Гонза каже батькові:
— Не хочу я бути простим селюком, хочу бути паном.
— Ще б пак! Я теж не проти, щоб вийти в пани. Але чи знаєш ти, Гонзику, що пан повинен знати латину?
— А що ж …
Жив собі колись один убогий чоловік, і було в нього двоє дітей — Гонзик і Марушка. Він був лісоруб, майже весь час проводив у лісі й через те не міг приділяти дітям достатньо уваги; а коли в дітей померла мати, …
В одного чабана був пес Бодрик. Пес той був дуже старий, не мав уже в роті жодного зуба, шкутильгав на задні ноги, і все тіло його було посмуговане шрамами від вовчих пазурів. Усе життя він вірно служив чабанові й безстрашно …