Вільгельм Гауф займає визначне місце серед німецьких письменників дев’ятнадцятого століття, що складали власні казки. За своє коротке життя Гауф написав три збірки казок, що були видані дружиною вже після смерті письменника, а також кілька романів та поем. Казки Вільгельма Гауфа бувають деколи моторшними, деколи сумними, у багатьох з них відчуваються східні мотиви. Він один з небагатьох авторів, хто зміг перетворити нудні перекази та легенди в захоплюючі, яскраві історії, які з задоволенням читають і діти, і дорослі по всьому світу.

Вільгельм Гауф народився 29 листопада 1802 року у Штуттґарті. Коли хлопцеві було всього сім років, помер його батько і його мати з чотирьма дітьми переїхала в місто Тюбінген. Там він навчався в монастирській школі, а після поступив в університет Тюбінгена, який через чотири роки закінчив та отримав степінь доктора філософії і теології.

Отримавши освіту, Вільгельм Гауф влаштовується працювати репетитором для дітей в сім’ю барона Эрнста фон Хюгеля. Саме для дітей барона були написані його Märchen — чарівні казки, серед яких були “Маленький Мук”, “Каліф-Чорногуз” та інші. Ці твори одразу здобули величезну популярність як на батьківщині письменника, так і в інших країнах де читали та говорили німецькою.

Вільгельм Гауф багато подорожував, він побував в Парижі, Брюселі, Антверпені, відвідав Кассель, батьківщину братів Грімм. В одній з подорожей письменник важко захворів, повернувся додому і невдовзі помер від тифу, не доживши всього 11 днів до свого 25-го дня народження.