У цьому розділі зібрані казки для дітей відомого німецького письменника епохи романтизму Вільгельма Гауфа.
Вільгельм Гауф займає визначне місце серед німецьких письменників дев’ятнадцятого століття, що складали власні казки. За своє коротке життя Гауф написав три збірки казок, що були видані дружиною вже після смерті письменника, а також кілька романів та поем. Казки Вільгельма Гауфа бувають деколи моторшними, деколи сумними, у багатьох з них відчуваються східні мотиви. Він один з небагатьох авторів, хто зміг перетворити нудні перекази та легенди в захоплюючі, яскраві історії, які з задоволенням читають і діти, і дорослі по всьому світу.
Вільгельм Гауф народився 29 листопада 1802 року у Штуттґарті. Коли хлопцеві було всього сім років, помер його батько і його мати з чотирьма дітьми переїхала в місто Тюбінген. Там він навчався в монастирській школі, а після поступив в університет Тюбінгена, який через чотири роки закінчив та отримав степінь доктора філософії і теології.
Отримавши освіту, Вільгельм Гауф влаштовується працювати репетитором для дітей в сім’ю барона Эрнста фон Хюгеля. Саме для дітей барона були написані його Märchen — чарівні казки, серед яких були “Маленький Мук”, “Каліф-Чорногуз” та інші. Ці твори одразу здобули величезну популярність як на батьківщині письменника, так і в інших країнах де читали та говорили німецькою.
Вільгельм Гауф багато подорожував, він побував в Парижі, Брюселі, Антверпені, відвідав Кассель, батьківщину братів Грімм. В одній з подорожей письменник важко захворів, повернувся додому і невдовзі помер від тифу, не доживши всього 11 днів до свого 25-го дня народження.
Продовження казки Александрійський шейх та його раби.
О пане! Ті, що говорили переді мною, розповіли дивовижні історії, що їх вони почули в чужих краях. На свій сором, мушу зізнатися, що не можу розповісти нічого гідного вашої уваги. Але якщо вам …
Шейх Александрії Алі-Бану мав дивакувату вдачу. Коли вранці він ступав вулицями міста у дорогому кашеміровому тюрбані, ошатному вбранні й гарному підперізку (він обійшовся містові у п’ятдесят верблюдів), простуючи спроквола і ніби виважуючи кожен крок, його чоло бралося суворими зморшками, брови …
Народився я в Константинополі. Батько мій був перекладачем у Порті й одночасно примудрявся вести доволі прибуткову торгівлю ароматичними оліями і шовковими тканинами. Він дав мені добре виховання, почасти сам навчаючи мене, почасти доручивши мою освіту одному з наших священнослужителів. Перше …
Ще за часів Гаруна аль-Рашида, багдадського каліфа, жив у Бальзорі чоловік на ім’я Бенезар. У нього було стільки добра, що він міг жити, як кажуть, в теплі й добрі, не займаючись ні ремеслом, ні торгівлею. Він не змінив старої звички …
Мій батько тримав у Бальсорі крамничку.
Не надто багатий і не надто бідний, він належав до тих людей, які не йдуть усіма крутими манівцями, бо бояться, що можуть втратити й останню дещицю. Він виховав мене у простоті й щирості, і …
Кому траплялося подорожувати по Швабії, той, певно, не минув Шварцвальду. І не тому, що там ростуть такі величезні ялини, яких не побачиш десь-інде, — ні, найбільшу увагу мандрівника привертають тамтешні люди. Височенні на зріст, широкоплечі й дебелі, вони дуже відрізняються …
Мій батько був суддею в Акарі. Усіх дітей у нього було троє: я — найстарший та брат і сестра — обоє значно молодші від мене. Коли мені минуло двадцять років, один з братів мого батька покликав мене жити до себе. …
Одного чудового дня, коли сонце було вже на заході, каліф багдадський Хасід гарненько сидів собі на тахті. У полудень так парило, що, зморений спекою, він трохи подрімав, а тепер, після сну, був благодушний і веселий. Попихкуючи, каліф курив довгу, з …
Жив собі колись в Олександрії бідний кравецький підмайстерок на ім’я Лабакан, і працював він у найкращого майстра в місті. Не можна сказати, щоб Лабакан не вмів орудувати голкою – навпаки, він добре виконував дуже тонку роботу, – і несправедливо було …
В одному великому місті Німеччини жив колись, у давноминулі літа, один швець. Мав він собі жінку, і жилося їм, як доведеться — коли добре, а коли й скрутно. Вранці швець ішов до своєї майстереньки — невеличкої халабуди на розі вулиці …
У місті Нікеї, на моїй батьківщині, жив чоловік, якого всі називали Маленьким Муком. Я був тоді ще зовсім хлопчиськом, але пам’ятаю його дуже добре, тим більше, що через нього мій батько дав мені доброго прочухана.
Маленький Мук був уже старий, …