Любов’ю до природи і братів наших менших, сповнені чудові казки Ірини Пономаренко, з якими ми пропонуємо ознайомитися у цьому розділі бібліотеки.
Народилася Ірина Миколаївна 8 вересня 1926 року в місті Спас-Клепики Рязанської області. Закінчила Московську Вищу школу полярних працівників. Разом з чоловіком, офіцером, пізніше поетом і перекладачем Г. Прокопенком, жила на Чукотці та Курилах, Камчатці, в м. Севастополі та м. Поті в Грузії.
З 1960 року мешкала у місті Дніпро (кол. Дніпропетровськ). Працювала в середній школі, дитячій бібліотеці, директором Дніпропетровського клубу письменників, кореспондентом на телебаченні. 26 років керувала секцією літератури для дітей та юнацтва при Дніпропетровській письменницькій організації СПУ.
Ірина Прокопенко нагороджена Почесною відзнакою Міністра культури і мистецтв України «За досягнення і розвиток культури і мистецтв» (2003). Лауреат обласної премії ім. В. Підмогильного (2004). Член Національної Спілки письменників України.
Ірина Прокопенко писала українською та російською мовами. Упорядник книги «Украинскому Кедрину — быть», співупорядник книги «Сяєво Жар-Птиці. Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я». Співавтор збірника «Книжкова веселка: Дитячі письменники рідного краю» (2009, Дніпропетровськ), книги «Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я (1983—2008)» (2009, Дніпропетровськ). Співавтор аудіокниги «Письменники Дніпропетровщини — шкільним бібліотекам» (2012, Дніпропетровськ). Автор дитячих книжок «Хто розбудив ліс» (1970, Київ), «Що шепотіли берізки» (1973, Київ), «Сонце, сонечко та соняшник» (1977, Київ), «Фарби старого художника» (1982, Київ), «Точка на карте» (1983, Дніпропетровськ), «Як Василько порозумнішав» (1984, Київ), «Як жолудь дубом став» (1987, Київ), «Їжачок-простачок» (1988, Дніпропетровськ), «Длинная песня полозьев» (1990, Дніпропетровськ), «Пригоди на землі та під водою» (1990, Київ), «Лягушенок Леша» (1998, Дніпропетровськ), «Конвалія» (1999, Дніпропетровськ), «Колискова для Лилика», книги «Трактористки» (1988, Дніпропетровськ), «Исповедь» (2003, Дніпропетровськ).
На околиці невеликого містечка, серед пустирища, зарослого кропивою, двоє друзів — смаглявий Кім, худорлявий та прудкий, і білявий товстунчик Май, бавилися в індійців. Волосся вони розцяцькували півнячим пір’ям, обличчя розмалювали яскравими фарбами, а за зброю правили їм дерев’яні списи.
З …
Це трапилося тоді, як дівчинка Орися приїхала погостювати до свого дідуся-лісника.
Добре жилося дівчинці в лісі, привільно. Хочеш — ягоди збирай, хочеш — квітами милуйся, а хочеш — просто лісом гуляй та з зозулею перегукуйся. От тільки не вистачало Орисі …
Хлопчика Василька мама поставила в куток. Так, так, того самого Василька, першокласника, який замість того, щоб разом з усіма збирати старі журнали та газети, тобто макулатуру, пішов з другом Петриком у кіно.
«І чого це мама розсердилася?—думає хлопець.— То, бувало, …
Хлопчика Василька мама поставила в куток. Так, так, того самого Василька, першокласника, який замість того, щоб разом з усіма збирати старі журнали та газети, тобто макулатуру, пішов з другом Петриком у кіно.
«І чого це мама розсердилася? – думає хлопець. …
Жили собі на білому світі Мікруха й Мокруха. Були вони такі маленькі, що не тільки простим оком, а навіть крізь окуляри не розгледиш. Ось які маленькі! Роздивитися як слід їх можна було хіба що в мікроскоп, бо збільшує він у …
Був погожий весняний ранок, коли на землю прийшов новий місяць. Тендітні молоді листочки тріпотіли від легкого подиху вітерцю. Білопелюсткові ромашки, фіолетові дзвоники, золотаві жовтці привітно кивали молодому місяцю яскравими голівками.
А він з’явився веселий та співучий. Як не веселитися, коли …
Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.
От тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве – яскраве, небо чисте …
Зажурилася в лісі Берізка, гілки схилила, листя згорнула. Всі навкруги радіють, тільки Берізка сумна стоїть.
— Хтось коріння моє обгризає, — поскаржилася вона Пневі, — і листя об’їдає…
Подивився Пень на всі боки, бачить — під деревом Їжак прогулюється.
— …
На узліссі стояла самотня хата. Жив у ній старий лісник з онукою Лесею. Не мала з ким товаришувати лісникова онука. Дідусь цілісінький день на роботі, ходить лісом, наглядає, як дерева ростуть, чи хто не кривдить їх, а Леся сама-самісінька. Єдиними …
Страшна потвора появлялась іноді в лісі. Несита й ненажерна, вона ладна була з’їсти все, що траплялось на її шляху. А називалося це страхіття Пожежею.
Втім, Пожежа не могла з’явитися в лісі сама по собі, їй потрібні були помічники. Вилетить з …
У великому хвойному лісі, де так густо росли дерева, що й шишці ніде було впасти, народилася Сосонка. Була вона схожа більше на травинку, ніж на дерево: на тоненькій стеблинці стирчало три голочки.
— Ти хто така? І звідки ти взялася? …
Якось червневого світанку зібралися гриби. Чи то в них було свято, чи просто вони вирішили повеселитися, але зібралося їх видимо-невидимо. Кого тут тільки не було: і руді Лисички, і чепурні Сироїжки, і веселі Маслюки; прийшов шляхетний Боровик, навіть старий Груздь …
На світлому узліссі, біля старого пня, жила ягода Суниця. Навколо трава зелена шуміла, гув джміль над квітами, сонце підрум’янювало Суницю то з одного, то з другого боку. Все б добре, та набридло їй жити на одному місці. «Дай,— думає,— піду …
В самісінькій хащі хвойного лісу стояв великий мурашиний будинок. Там жила дружна роботяща сім’я. Від світанку до заходу сонця працювали мурахи, запасали харчі, тягали будівельний матеріал, надбудовували ще один поверх мурашника. Один за одним сновигали вони своїми второваними до ріжками, …
В густій лісній траві жив-був Коник. Добре жив, привільно. Всього вдосталь мав: і хату, і їжу, і сонце над головою. Одного йому не вистачало: не вмів Коник співати. А співати йому дуже хотілось. Всі навкруги співають: і солов’ї, і вівчарики, …
Узимку в лісі багато звірів спить. З початком холодної пори товсті ледачі Борсуки залазять в нори і засинають на цілу зиму. Спить їжак у теплій ямці, укритій сухим листям. Під буреломом в барлозі солодко сопе Ведмідь. Сплять звірі. Не чутно …
Збудували Шишкарі гніздо. Радіють, що тепер можна пташенят виводити. Будуть у них дітки у гнізді попискувати, будуть їм мама з татом черв’ячків та комашок приносити. Потім підростуть шишкарята і навчаться літати, як всі птахи. Та не встигли Шишкарі нарадуватись на …
Вийшло вранці Сонце на небо, послало дітей своїх на землю й наказало:
− Ти, сину, піди на поля, ти, сину, на моря, а ти синочку, по лісові погуляй.
Розбіглися промінці, діти Сонечка, на всі боки. Перший на поля спустився. Запістрявіли …
Чи знаєте ви, чому Берізки взимку сплять? Не знаєте? Ну так от.
Позолотила осінь Берізку. Заблищала вона, засіяла. Хто не пройде, всяк милується.
− От би мені таке вбрання, як сонечко, − сказав Мураха, дивлячись на її жовте листя.
− …
Виріс на гілці Жолудь.
– Який великий, який блискучий! – цвірінькали навколо нього пташки.
А Жолудь потягався, поправляв свого коричневого капелюшка та думав: «Годі, мабуть, дома сидіти, треба на білий світ подивитися та себе показати».
Тільки так подумав, прилетіла птиця …