TOU

Казочка про одну неслухняну ногу

Душан Радович

Тієї зими на вулицях Падаєвця було особливо слизько. Не минало й години, щоб хтось не впав. Люди до цього так звикли, що, впавши, не поспішали тут же схопитися на ноги, а деякий час ще залишалися сидіти на снігу, говорячи про те  і про се.

Один швець на ім’я Клим не впав у ту зиму жодного разу. І від цього він почував себе не дуже зручно, тому що подейкували навіть, ніби він навмисно не бажає падати, виставляючи себе краще за інших.

І коли він ішов вулицею, були навіть люди, які, сидячи в снігу, шепотіли йому:

– Дивіться, як цей тип остерігається! Подивіться, як він себе береже!

І знаєте, як це все набридло швецю? Ну, просто ось так! І вирішив він впасти на найголовнішій вулиці, щоб усі побачили. А потім вже можна спокійно встати, обтруситись і йти собі, як усі нормальні, порядні люди, додому.

У намічений день вранці Клим прокинувся і пішов на вулицю, на те саме місце, де він збирався впасти. А тільки підійшов до цього заздалегідь наміченого місця – розбігся і послизнувся!

Ліва нога радісно смикнулася вгору, і швець очікував, що й права одразу ж піде за нею, і він, як людина, що не вперше падає, розтягнеться на заледенілому снігу.

Але… права нога чомусь не спішила. Вона міцно стояла на слизькому тротуарі і навіть провезла Клима кілька метрів. Добре було б ще кілька метрів… Ну, п’ять-шість. А потім би зрештою мала також послизнутися. Так ні, ця свавільна нога нізащо не хотіла допустити, щоб ця нещасна людина впала. Вона хотіла мчати вперед!

І чесний швець уже не крокував і не лежав із приятелями в снігу. Він стрімко ковзав на одній нозі. На тій правій нозі, яку він стільки років мив і одягав і яка раптом зовсім перестала слухатися, невдячна!

Люди вискочили надвір, припали до вікон. Не так часто побачиш людину, що ковзає на одній нозі вулицями зі швидкістю вітру. Спочатку всі чекали, що він все-таки впаде, та вдариться, та ще чого доброго, розіб’ється! Але коли цей незрозумілий чоловік на вулиці ”Вірних Друзів” звернув прямо до театру, всі нарешті зрозуміли, що він і не збирається падати, а його нога несеться невідомо куди.

Було вже досить світло, і всі могли бачити, як він із сумним і винуватим обличчям ковзає на одній нозі і прощально махає полами свого пальто. Він, не зупиняючись, ковзав вулицями. А в його голові стрибала одна-єдина думка: впасти, гепнутися, хряпнутися, простягнутися, грюкнутися, звалитися в цей м’який сніг!

Тим часом прийшло розпорядження зупинити цю людину. Викликали пожежників, щоб вони, взявшись за руки, перегородили кілька вулиць. Права нога швеця несла його в цей момент від школи до парку. Семеро здоровенних пожежників міцно вхопили один одного за руки якраз біля входу до парку. Але швець налетів на цей живий кордон і одним махом прорвав його.

Пожежники все ще з’ясовували, хто винен, а поли пальто швеця, немов дражливі язики, майоріли вже десь  в кінці парку. Невдячна нога несла свого господаря невідомо куди. Може, навіть у прірву.

І з парку він знову повернувся на головну вулицю. За ним, тримаючись трохи віддалік, їхали автомобілі з фотографами. Його фотографували для газет.

Було вирішено зупинити швеця в інший спосіб. Біля ринку поставили духовий оркестр, а перед музеєм вишикували дитячий хор. Гриміли мідні тарілки, дзвеніли дитячі голоси. Може, швець заслухається та зупиниться?

Але він пронісся повз оркестр і дітей, навіть не пригальмувавши. Вперту ногу не могли зупинити ні звуки маршу, ні чудові дитячі пісеньки. І нічого дивного – від правої ноги важко вимагати тонкого музичного слуху.

Перехожі кричали йому:

– Громадянине, зупиніться! Станьте на обидві ноги — і все!

Але коли сам міцно стоїш на двох ногах, просто радити іншому. А що міг швець Клим зробити зі своєю впертою ногою?

Йому кричали:

– Падайте! Падайте у сніг! Валіться на спину! і показували, як це просто.

Всі перехожі вже вивалялися в снігу, а швець не міг навіть зупинитися – права нога його вперто не хотіла послизнутися.

Він ковзав на одній нозі Семилиповою вулицею, звернув у Псячий провулок, з провулка виїхав на Ковбасну площу і знову повернувся до парку, де все ще сварилися і сперечалися пожежники.

Послали за начальником усіх швеців міста Падаївця. Той суворим голосом запропонував Климу негайно впасти. Але це не допомогло. Швець пролетів повз, винувато посміхаючись.

“Що ж, – запитаєте ви, – так він і ковзав на одній нозі все життя?” Ні, не все життя. О пів на дванадцяту на вулицю вийшов шкільний вчитель фізкультури. Сильний і рішучий, як усі вчителі фізкультури, він став на шляху швеця, що летів на одній нозі і, коли той наблизився, спритно підставив йому ніжку.

Дурна права нога швеця підлетіла вгору, і він, як і належить нормальній людині одразу гепнувся в кучугуру! Нарешті!

* * *

Цього року два французи – брати Курйоз – спробували побити рекорд швеця, але невдало. Їм вдалося проїхатися на одній нозі лише дев’ять метрів п’ятнадцять сантиметрів. Та й то вони трималися за руки!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 27

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Двенадцать слонов”
Казки югославських письменників
Переказ – Л. Яхнина
Видавництво : “Детская литература”
1983 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: