Хатня миша й польова миша

Познайомилися якось дві миші й
подружилися. Одна з них була польовою мишею
й жила за містом, а друга – хатньою, тому жила
в місті.

– Приходь до мене на обід,- сказала хатній
миші польова,- побачиш, як гарно в полі о цій
порі. Чисте повітря, свіжий вітерець, і
повно всього, чого тільки душа бажає.

– Щиро дякую,- відповіла хатня миша.-
Незабаром прийду.

І справді, за кілька днів подалася вона в
поле й під обід дісталася до нори польової
миші. А та, чекаючи подругу, чого тільки не
наносила, щоб добре пригостити її! І
солодкої моркви, і диких артишоків, і
буряків, і всіляких смачних корінців, і
пшениці, і ячменю! Усе це вона гарно
порозкладала й запросила подругу
пригощатися.

Домашня миша покуштувала всього потроху і,
дивлячись, як апетитно їсть господиня,
похитала головою.

– Ох, моя подружко,- сказала вона,- послухай,
що я тобі скажу, тільки не ображайся. Погане
в тебе життя, бідне, як у мурахи. [224]

Коли б я побула тут днів зо два та поїла
отак, то на третій день, мабуть, уже б не
витримала.

– Це ж чому? – здивувалася польова миша.-
Тобі не подобається моя їжа?

– Ти оце все називаєш їжею? Ох, моя
бідненька, не знаєш ти, що таке їжа. Ходімо в
місто, в мій дім, я покажу тобі, що таке їжа.

– Ти їси щось краще? – запитала вражена
польова миша, якій довелося добре
потрудитися, щоб нарити буряків та моркви,
бо вона гадала, що це найбільші ласощі в
світі.

– Краще? – розсміялася хатня миша.- Ось
ходімо до мене додому, там сама
переконаєшся, бо ліпше один раз попробувати,
ніж сто разів почути.

– Ну що ж, ходімо,- погодилась польова миша.

І коли звечоріло, дві миші вирушили з поля
до міста. Хатня миша жила в багатому будинку
з великою коморою. Як тільки вони ввійшли в
дім, у польової миші аж у голові
замакітрилось від пахощів.

– Ой! – скрикнула вона.- Як гарно пахне!

– Ти ще нічого не бачила,- гордо мовила
хатня миша.- Ходи сюди, я покажу тобі моє
багатство. [225]

І вона повела подругу в комору, показуючи
на ряди мішків:

– Ось тут пшениця й борошно, а там квасоля,
чечевиця й нут.

За мішками стояли великі дерев’яні ящики.

– Тут зберігається солона риба й шинка,-
пояснила хатня миша. А в оцих ось горщиках
мед, а он там сухий інжир, мигдаль, хурма, а
ото сир. Можеш їсти, що хочеш.

Польова миша куштувала наїдки, і їй
здавалося, що все це відбувається вві сні.

– Ну, що, смачно? – запитала, усміхаючись,
хатня миша.

– Ох, ще й як смачно! – відповіла подруга, аж
мружачись від задоволення.- Я собі такого й
уявити не могла.

І вона почала запихатися так, що її аж
занудило. Тоді обидві миші залізли в тісну
нірку спати.

Коли вони попрокидалися вранці, хатня
миша сказала:

– Залишайся в мене. Ти тут житимеш, як пані,
а мені з тобою буде веселіше. Нащо тобі
здалося те поле?

– Щиро дякую, чом би й не залишитися? –
радісно відповіла польова миша, з огидою [226]
згадавши всілякі корінці, якими досі
харчувалася.

Найперше подруги вирішили піти до комори
поснідати. Польова миша кинулася до меду, а
хатня – до сиру. Та тільки-но вони
приготувалися їсти, як раптом двері
відчинилися і хтось увійшов у комору. Хатня
миша ледве встигла штовхнути свою подругу
за ящик, і вони принишкли там. І лише коли
людина вийшла й зачинила двері, миші
полегшено зітхнули.

– Ну, щастя наше, все обійшлося! – сказала
хатня миша, все ще тремтячи зі страху.

– А що, це була велика небезпека? – запитала
подруга.

– Ще й яка! – відповіла хатня миша.- Якби нас
побачили, то не знаю, чи врятувалися б ми. Ну,
та тепер уже можна їсти.

– Е-е, щось мені перехотілося,- мовила
польова миша.- Хіба що попробувати.

І вони підступили до своїх ласощів. Та як
тільки почали їсти, двері знову відчинилися,
і двоє людей внесли в комору ящик. Цього
разу миші встигли шмигнути в нірку. Довго
вони сиділи там, притиснувшись одна до
одної. А люди все ходили туди й сюди, носячи
ящики. Та нарешті вони пішли зовсім. [227]

– Бачиш? – сказала хатня миша.- Нам принесли
ще всякого добра. Ходімо подивимось, що там
таке.

– Дивися сама,- відповіла польова миша,- та
й бувай здорова.

– Чого це ти раптом?

– Піду я, подружко моя, піду в поле до своїх
корінців та овочів. У тисячу разів краще
їсти бідну їжу й жити спокійно, аніж так, як
ти, харчуватися вишуканими наїдками,
завмираючи раз у раз від страху.

По цих словах польова миша побігла в поле.