Хліб і золото

Аббас був бідним селянином. Цілими днями він трудився в полі, щоб добути їжу собі й своїй сім’ї, а у весь вільний від роботи час мріяв про те, як знайти скарб, який позбавив би його бідності.

Одного разу у дуже жаркий день Аббас, як звичайно, працював в полі.

Відчувши страшну втому, він сів під дерево й почав мріяти: ” Якби Аллах дав мені чарівну силу, щоб я міг перетворювати все до чого доторкнуся, у золото, – тоді я перестав би тяжко працювати й зажив у повному достатку”.

Та раптом він почув голос:

– Аббас! Зараз ти одержиш те, чого тобі так хочеться! Поклади свою руку на що небудь – і це негайно перетвориться у чисте золото.

Аббас не повірив своїм вухам. Але все-таки потягнувся до землі й підібрав маленький камінчик. Ледь він торкнувся його – камінчик відразу перетворився у чисте золото. Потім Аббас доторкнувся до іншого каменю – і той теж став золотим.

Аббас дуже зрадів і подумав: “Зараз я піду у місто й перетворю пил і камені у золото… Потім куплю багато землі, побудую на березі ріки палац і оточу його величезним садом… Я куплю прекрасних коней і одягнусь у розкішні одежі… ”

Тут він захотів піднятися, але, відчувши страшну втому, голод і спрагу, зрозумів, що не зможе йти.

” Дай, думає перекушу тим, що приніс із собою – розв’язав він і простягнув руку до сніданку, який лежав у маленькому мішечку біля дерева. Аббас взяв корж, але, поклавши його до рота, відчув метал. Хліб також перетворився у золото!

У мішечку залишалася ще цибулина. Аббас поспішно схопив її. Яке ж було його здивування, коли цибулина теж стала золотим злитком, який він не міг з’їсти!

Аббас страшно перелякався. Як він буде тепер пити і їсти? Як буде жити у цьому світі золотих злитків? Адже так він дуже скоро вмре від голоду й

спраги, і навіть не скористається золотом, яке само йде йому у руки.

Так думав Аббас, уявляючи, як він помре від голоду й спраги, коли все, до чого б він не торкнувся, перетворюється у золото.

Але тут він відкрив очі і побачив що сидить у тіні дерева й зрозумів, що марив. Глибокий подих полегшення вирвався з його грудей; немов гора звалилася у нього із плечей.

– Слава Аллахові, що усе це було лише сном! – проговорив він.