ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Хлібороб і орел

Езопові байки (переказ Цімікалі П.)

Якось уранці навантажив хлібороб на
віслюка плуг і мішок пшениці, вивів волів із
обори та й подався в долину – засівати своє
поле.

День був погожий, сонячний. Зеленіли
левади, на пагорбах яскріли весняні квіти.
Ступав хлібороб за худобою, і радість
повнила його груди, бо уявляв він, як
сіятиме пшеницю – надію свого життя. [23]

Раптом почув лопотіння крил і розпачливий
пташиний крик.

«Свійські птахи так не кричать, це якийсь
дикий,- подумав хлібороб.- Що ж йому сталося?
Де він є?»

Та й заходився шукати. Невдовзі побачив
великого птаха, що бився долі.

– Орел! – здивувався хлібороб. Справді,
могутній орел піймався в сільце

й зараз кричав та нестямно борсався. Але
вирватись не міг – сільце тримало міцно.

– Зажди трохи, друже! – гукнув хлібороб.-
Зажди, я тебе визволю!

Орел зрозумів його слова й затих. Присів
хлібороб навпочіпки і за якусь хвильку
виплутав орла із сільця.

– Лети собі своєю дорогою,- каже,- та дивись,
куди летиш. І як то з тобою таке
приключилося – адже зір маєш кращий за всіх
птахів?..

Радісно змахнув орел крилами, шугнув
угору й скоро зник у блакитній високості. А
хлібороб попростував далі і небавом
добувся до свого поля.

От запріг він волів у плуга і почав орати.
Довго орав, аж до обіду. А тоді пустив воли
[24]пастися, взяв торбину з харчем, пішов до
стіни, що височіла край поля, і сів під нею
обідати.

Стіна та лишилася від невеличкої хатини,
яку збудував колись ще хліборобів прадід.
Тоді родина їхня жила тут, у долині, але
згодом перебралася на гору в село; покинута
хатина потріскалася й завалилася, бо була
глиняна. Вціліла тільки стіна, і саме під
нею любив спочивати в обід хлібороб.

Але стіна була вже стара, та ще перед
кількома днями пройшли дощі; вона розкисла
і могла щомиті впасти. Хлібороб того не знав.
А орел тішився волею, шугав під сонцем,
повнячи простір радісним гуком. Він добре
бачив, як невтомно ходив туди й сюди
хлібороб за плугом, і сказав собі:

– Цьому чоловікові я зобов’язаний життям. У
нього добре серце. Треба віддячити йому за
добро.

Саме о тій порі хлібороб скінчив роботу й
сів обідати. Орел опустився нижче й раптом
жахнувся.

«Та ця стіна може завалитися! – подумав він.-
Он які глибокі в ній шпари, та ще й повні
води. От-от упаде на голову бідоласі! Треба
його врятувати! Але в який спосіб?» [25]І орел
став гадати, як відвести лихо від свого
визволителя.

Нараз він каменем упав просто на
хлібороба, вхопив його шапку й повільно
полетів понад самою землею.

Хлібороб, розгнівавшись, скочив на рівні
ноги й кинувся за птахом. Він пізнав його й
гукнув:

– Гей, орле! Отак ти дякуєш за добро, яке я
тобі зробив? Негіднику! Ану, кинь ці жарти і
зараз же віддай мені шапку!

Та орел мовби й не чув – летів собі далі.

– Віддай, кажу тобі! – гукав хлібороб.- Мені
несила за тобою гнатися, бо я стомився. Від
раннього ранку працюю, чуєш?

Орел щось крикнув і повис над головою
хлібороба. Той звів догори руки, аби вхопити
шапку, але орел знов шугнув угору, начебто
граючись.

Зовсім розгнівався хлібороб. Схопив
камінь і пожбурив у шапку, щоб вибити її в
орла. Та ні шапки не вибив, ні птаха не
налякав.

Летів орел над ним низенько, немов хотів
сказати:

– Ось твоя шапка! Візьми, коли можеш.
Довгенько тривала ця гра, а скінчилася враз.

Орел зненацька впустив шапку, радісно
закричав і злинув угору.

Підбіг до шапки хлібороб, спітнілий і
засапаний, підняв ї, обтрушуючи, гукнув
орлові:

– О, невдячний! Як тобі набридло, то сам
покинув гру, а як я просив, то ти не зважав!
Отак мене вимучити!

Надяг він шапку та й пішов до свого поля,
бо, ганяючись за орлом, забіг далеченько. А
дійшовши, спинився, мов скам’янів. Стіна
обвалилася, і найбільша купа груддя лежала
саме там, де він сів обідати.

Довго стояв хлібороб мовчки. Аж нарешті
вигукнув:

– Лиш тепер збагнув я, що робив орел! Він
бачив стіну згори й вигадав отаку гру, аби
відвести мене геть і врятувати мені життя.
Орле, ти гідно відплатив за добро! Красно
тобі дякую!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: