Хлопчик та золоті ляльки

Колись давно-давно був собі один падишах. І надумав він випробувати мудрість падишаха сусідньої з ним держави. Для цього велів падишах своїм майстрам-ювелірам зробити з золота три однакових ляльки й послав їх з гінцем падишаху-сусіду.

Гінцеві ж так наказав:

– Ляльки ці мають однакову форму, вагу и розміри. Але вартість їх різна. Одна з них дуже дешева, друга дорожча, а третя найдорожча. Хай відповість падишах, у чому тут таємниця.

Падишах уважно розглянув ті ляльки, що прислали йому, вертів і так і сяк, та хоч як вдивлявся він у кожну ляльку, різниці між ними не бачив. Розпитував візирів, мудреців, найдосвідченіших своїх майстрів. Але й вони всі зійшлись на одному: ляльки між собою нічим не відрізняються.

Тим часом слава про дивні ляльки котилася далі й далі. У старого й малого тільки й мови було, що про ті ляльки. Почув про них сирота-хлопчина, який ненароком наступив на чотки мулли й за те давно вже сидів у підземеллі. Якось хлопчик цей каже сторожі:

– Якби мені показали ті ляльки, я б знайшов різницю між ними. А за те небагато прошу: хай мене випустять з підземелля.

Сторожа про все донесла падишахові. Привели хлопчину в палати, показали йому ляльки. Хлопчик, уважно придивившись, помітив у вухах дірочки. Взяв тоді він тоненьку дротинку і обережно просунув її у вухо першої ляльки. Дротинка виткнулася у неї з рота. Взяв тоді хлопчик другу ляльку й просунув у вухо дротинку. Вона виткнулася з іншого вуха. У третьої ляльки дротинка застрягла у вусі.

Усі присутні були цим дуже здивовані. Тоді хлопчик й каже:

– Вельмишановний падишаху! Ляльки подібні до людей, то й цінити їх треба, як цінять людину. Перша лялька нагадує базікала – язикату, пусту, ненадійну людину. То й ціна такій ляльці – ламаний гріш. Друга лялька мені нагадала неслуха – неуважну, пихату і вперту людину. Ні доброго слова, ні мудрої ради людина така не послухає. Третя лялька нагадує мудру людину, вдумливу, небагатослівну. Такій людині нема ціни, тож ця лялька з усіх найдорожча.

З такою розгадкою таємниці ляльок погодилися всі присутні.

Хлопчика похвалили за розум й одразу ж послали відповідь хитрому падишахові.

А мудрий хлопчик-сирота став візиром у свого падишаха.