Хлопчик з пустим квітковим горщиком
Корейські народні казки
Давним-давно жив у країні мудрий і щасливий король. Лише одно затьмарювало його старість — у нього не було дітей. І ось одного разу король подумав: “Виберу я найчеснішу в країні дитину і всиновлю її”. Він наказав роздати всім дітям квіткове насіння і оголосив:
— Той, хто виростить із цього насіння найкрасивіші квіти, буде для мене сином чи дочкою.
Всі діти посадили насіння і поливали його вранці та ввечері.
Сон Ір теж старанно доглядав насіння. Але минуло десять днів, минуло півмісяця, місяць, а насіння в горщику все ще не пускало паростки.
“Як дивно”, – дивувався Сон Ір. Нарешті він спитав у матері:
— Чому в мене насіння не проростає?
І мати, теж стурбована цим, сказала:
— Посади насіння в іншу землю.
Сон Ір пересадив насіння, але воно так і не проросло.
Настав день, коли король мав дивитися квіти. Безліч дітей у ошатному одязі вийшли надвір, тримаючи перед собою горщики з квітами. Кожному хотілося стати наслідним принцом. Але що ж це? Чому король, оглядаючи квіти, проходив повз усіх дітей і на обличчі у нього не було й тіні радості?
Раптом біля одного будинку він побачив Сон Іра, який стояв з порожнім горщиком і плакав . Король наказав покликати до нього хлопчика.
— Чому ти стоїш із порожнім горщиком? — спитав він.
Сон Ір, схлипуючи, розповів, як він посіяв насіння, але воно не проросло, мабуть, у покарання за те, що він якось потайки зірвав яблуко в чужому саду.
Почувши цю відповідь, король узяв Сон Іра на руки і сказав:
– Ось мій чесний син!
Люди загомоніли:
— Чому король усиновив хлопчика з порожнім горщиком?
І король пояснив:
– Люди! Насіння, яке роздали дітям, було варене.
І тоді всі схвально закивали. А в дітей, що стояли з прекрасними квітами, від сорому запалали щоки: адже всі вони посадили інше насіння.
Джерело:
”Феи с Алмазных гор ”
Збірка корейських народних казок
Видавництво: ”Художественная литература”
Москва, 1991 р
Сестре понравилось
Мудрий король.