ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Хмарка і квітка

Марина Кірносова

Рано-вранці народилася нова хмарка. Вона була схожа на маленьку пухнасту кішечку, яка ліниво мандрує по небу. На своєму шляху вона побачила багато інших хмар. Ось хмара, схожа на собаку — кішка вигнула спину. При зустрічі з мишкою ненадовго прискорила свій рух надіючись її наздогнати. На хмарі у вигляді м’якого дивана, кішечка солодко задрімала, здавалося вона зовсім не рухається по небу. Відпочивши, кішка залізла на хмару-дерево і спостерігала за життям, що протікає внизу, на землі. Подорож тривала дуже довго. Вона дивилася на зелені пагорби, довгу смужку синьої ріки, жовте поле пшениці, кольорові будинки і дітей, які весело грають біля них.
«Який прекрасний світ!» — подумала кішечка, ніжно потягнулася і замугикала. Здавалося всі хмари хочуть вниз, повторюючи своїми обрисами живих істот та різні предмети. Їй також дуже хотілося потрапити на землю. Але кішечка думала, що це неможливо, що вона так і буде все життя пливти по небу і їй стало трішечки сумно.
Десь в цей же час одна дівчинка винесла в сад і стала пересаджувати з домашнього горщика до інших садових квіточок крокус. Вона й гадки не мала як було страшно маленькому крокусу. Спочатку він був дуже незадоволений, потім дуже засмучений, потім став голосно обурюватися. Тільки чули це рослини, дерева, травичка.
— Який жах, тут так шумно, тут так яскраво, тут так незатишно, — стогнав крокус.
— Який нудний сусід нам попався, невже він весь час в поганому настрої, він такий сумний … — навперебій заговорили інші садові квіти.
— Мені раніше було дуже добре. Я стояв на підвіконні, дружив з фіалкою та алое … — став пояснювати крокус.
— Ми теж будемо з тобою дружити, — промовила ромашка.
— І перестань плакати. Подивися, як тут цікаво —заспокоювала його маргаритка.
Крокус став оглядатися довкола. Він побачив метелика, сонечко, величезні дерева, багато зеленої трави. І повеселішав.
— Мені тут подобається. Тільки чому стало темніше? Ще ж досить рано.
— Це хмари набігли, зараз дощик піде, — відповіла ромашка.
— Я його тільки з вікна бачив, — із захопленням прошепотів крокус.
Незадовго до цього наша кішечка приєдналася до великої хмари. Всі навколо шепотіли, що скоро, зовсім скоро вони великими краплями пролиються на землю і напоять – квіти, дерева і кущі.
Почався дощ. Колишня хмара-кішка і крокус одночасно подумали, що і зміни можуть бути дуже цікавими.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 44

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: