Хочу бути героєм

Че­ре­пашка Чіко, як і всі інші че­ре­пашки, полюбляє фільми і муль­т­фільми про ге­роїв, які ря­ту­ють світ. Він щодня дивиться іс­то­рії про зви­тяж­них і смі­ли­вих че­ре­пах, які поспішають усім на допомогу. Зви­чайно, маленький Чіко теж мріє бути су­перге­роєм — щойно виросте і стане дорослим.
Та якось йому на думку спала ідея: «А чому б не стати героєм вже за­раз? На­віщо че­кати? Хочу — значить зможу!»

Чіко ви­рі­шив не­гайно взя­тися до діла, і взятися се­р­йозно! Адже від цього за­ле­жа­тиме життя всіх че­ре­пах на землі, а мож­ливо, і вза­галі всіх жи­те­лів планети! Тому Чіко склав список усіх справ, які треба ро­бити, щоб стати ге­роєм. Спи­сок ви­йшов на диво короткий:

— що­ранку роби гімнастику,

— нарощуй м’я­зи,

— шукай, кого ря­ту­вати.

Не га­ючи ні хви­лини, Чіко взявся ви­ко­нувати свою вкрай важ­ли­ву мі­сію. Він зробив кілька гімнастичних вправ і перейшов до другого пункту.

— Так! Ось і цей пункт виконано,— Чіко пе­ре­вів по­дих і напру­жив м’язи на лап­ках.

— Тепер піду по­див­люся, кого сьогодні можна вря­ту­вати. — Він ще раз перевірив силу м’язів. —Але когось не дуже ве­ли­кого, бо я ще не дуже на­ка­чався.

Ма­йбутній ге­рой ви­йшов надвір і наштовхнувся на су­сідку — че­ре­пашку По­ллі. Вона роз­губ­лено сто­яла біля свого вело­си­педа.

— При­віт, По­ллі! А чому стоїш? Щоб їхати, треба кру­тити пе­далі. Чи ти га­даєш, він сам по­ї­де? — по­жар­ту­вав Чіко.

Проте По­ллі було не до сміху, бо її велосипед зламався.

— При­віт, Чіко. Я знаю, що треба кру­тити пе­далі, але вони чомусь не кру­тять­ся… До­по­мо­жеш? — з надією попросила Поллі.

— Я… цей… я з ра­дістю! Та зараз дуже пос­пі­шаю, — по­яснив Чіко й по­біг далі — на по­шуки цікавіших при­год.

По­ллі сумно по­ди­ви­лась услід Чіко й замислилася, кого б і ще попросити про до­по­могу.

А Чіко, йдучи геть, на­суп­лено бур­мо­тів:

— Не­має часу в мене на ці за­бавки! Мені треба шу­кати, кого ря­ту­вати, кому до­по­могти, а тут вона зі своїм ве­ло­си­пе­дом!

Весь день Чіко шукав тих, хто пот­ра­пив у біду. До­дому він по­вер­нувся пізно вве­чері, так і не знай­шовши жодного, кого можна було б урятувати. Марні пошуки геть втомили Чіко, тож після ве­чері він на­віть не помив по­суду і не поск­ла­дав іграшок.

На­ступ­ного дня після за­рядки Чіко знову ви­ру­шив на героїчні по­шуки. Десь же вони є — ті, кому тер­міново пот­рібні його сила і мужність? О, черепашка щиро хо­тів стати справж­нім героєм!

— Агов, агов, до­по­мозіть! — долинуло з ди­тя­чого майдан­чика.

— На­решті! Це мій шанс! — зрадів Чіко. — За­раз я вас врятую! Біжу! Йду!

Він роззирнувся навсібіч, готовий до звер­шення подвигів, коли це по­ба­чив… ма­леньке че­ре­па­шеня
на гой­далці.

— Агов, до­по­мози мені, будь ласка, лоз­гойда­тися, бо я не мозу!— Це… це ти кли­кав на до­по­мо­гу? — здивувався майбутній герой.

— Так! Так! — ра­дісно вигукнув малюк.

— Як тобі не со­ромно? Я га­дав, що треба когось ря­ту­вати. Комусь терміново до­по­мог­ти…А ти просто
не можеш розгойдатися!—роз­дратовано сказав Чіко черепашеняті й пі­шов далі стежкою, бурмо­чучи: —

Це ж треба! Я по­ду­мав, що от-от стану ге­ро­єм!

Рап­том на­зу­стріч Чіко ви­біг його од­нок­лас­ник Бобі.

— О, друже, а я тебе скрізь шу­каю! Пот­рібна твоя до­по­мо­га!

Чіко знову роз­пра­вив плечі, очі в нього за­ся­яли, а серце закалатало в грудях.

— Потрібна моя до­по­мога? Звісно, які питання! Я ж уже майже герой!

— До­по­можи, будь ласка, при­ду­мати приві­тання для вчи­тельки: в неї завтра день на­ро­джен­ня!

— Що­-о-о?! — обу­рився Чіко. — Приві­тання для вчительки? Ти… ти хоч роз­умієш, що гаєш мій дорого­цін­ний час?! Я прагну подвигів, а ти мене всі­лякими дурницями від­во­лі­ка­єш! — грізно від­ка­зав чере­пашка.

Ну як не щас­тить, то не щастить! Що вдієш!

Весь час Чіко від­во­лі­кали від важ­ли­вого за­вдання — від по­шу­ків того, кого пот­рібно вря­ту­вати!

То хтось про­сив по­дати м’яча на фут­больне поле, то піти до ма­га­зину, то з малечею побавитися…
І цього дня Чіко знову по­вер­нувся до­дому за­смуче­ним. І коли він, сумний, си­дів у своїй кім­наті, до
нього під­ійшла старша сест­ричка Лінда.

— При­віт! Чому ти та­кий кис­лий? Що, ли­мо­нів об’ївся?

— Ні­чого я не їв. Я образився,— про­бур­мо­тів Чіко.

— І що ста­ло­ся?

— Просто, роз­умі­єш… я хочу ге­роєм бути. А ряту­вати нема кого, навколо самі лише на­хаби! Те їм
дай, те до­по­мо­жи… — скар­жився Чіко сест­ричці.

— Ой, ну ти мене й роз­смі­шив! Який же з тебе герой, якщо в тебе в кім­наті та­кий без­лад! На­віть прибрати тут не мо­жеш. Отож до героя тобі далеко! — ска­зала Лінда і го­лосно роз­смі­я­лася.

— Що? Та я… я зможу! Ось по­ба­чиш! Я за­раз… візьму і все по­скла­даю на місця і та­кий тут лад на­веду, що ого-го! — грізно пообіцяв Чіко.

Його обу­рили слова Лінди, і він ви­рі­шив будь-що до­вести сестрі, що здатен бути героєм. Черепашка
зібрався із силою і взявся при­бирати. Книжки склав на по­лицю, одяг — у шафу, потім ви­тер пил і на­віть
у ко­робці з іг­раш­ками на­вів лад.

Чіко дуже за­хо­пився при­биранням. Він на­віть не по­мі­тив, як дій­шов до кухні й по­мив по­суд після
обіду! А щойно він з усім впорався, з ро­боти прийшла мама.

Сторінки: 1 2