Хто-хто в теремкові живе?

Біжить полем Мишка-Шкряботушка. Бачить: стоїть собі теремок. Просторий, високий, красивий, двері навстіж відчинені — заходь, живи на здоров’я!

Зраділа Мишка, скоріше забігла до теремка, ще й двері за собою причинила.
Стрибає полем Жабка-Скрекотушка.

— Хто-хто в теремкові живе?

— Я, Мишка-Шкряботушка!

— Давай разом жити!

— Ні, Жабко-Скрекотушко, мені в теремку тісно! Будуй собі другий поверх!

— Гаразд,— каже Жабка-Скрекотушка.

І збудувала собі другий поверх аж на дві кімнати.

Біжить полем Зайчик-Побігайчик.

— Хто-хто в теремкові живе?

— Я, Мишка-Шкряботушка!

— Я, Жабка-Скрекотушка!

— Пустіть і мене до теремка!

— Ні, Зайчику-Побігайчику!—дружно кажуть Мишка з Жабкою.— Нам у теремкові разом буде тісно. Будуй собі третій поверх!

І збудував собі Зайчик-Побігайчик третій поверх аж на три кімнати!

Петляє полем Лисичка-Сестричка:

— Хто-хто в теремкові живе?

— Я, Мишка-Шкряботушка!

— Я, Жабка-Скрекотушка!

— Я, Зайчик-Побігайчик!

— Пустіть і мене до себе жити!

— Ой-йой! — занепокоїлись мешканці теремка.— Нам самим тут тісно! Будуй собі четвертий поверх!

І збудувала Лисичка-Сестричка власний четвертий поверх на чотири кімнати!
Сидить собі, у віконечко дивиться.
Аж полем біжить сірий Вовчик-Братик. Побачив теремок. Зупинився:

— Ой, який гарний теремок! Хто ж у ньому живе?

— Я, Мишка-Шкряботушка!

— Я, Жабка-Скрекотушка!

— Я, Зайчик-Побігайчик!

— Я, Лисичка-Сестричка!

— Тож пустіть і мене жити! — прохає Вовчик- Братик.

А мешканці теремка кожен зі свого поверху гукають йому:

— Що ти надумав, Вовчику-Братику! Ми самі в теремку ледь помістилися! Будуй собі новий поверх!

І Вовчик-Братик збудував п’ятий поверх аж на п’ять кімнат! Тільки зробив уходини — а полем сунеться Ведмідь-Набрід!

— Хто-хто в теремочку живе?

— Я, Мишка-Шкряботушка!

— Я, Жабка-Скрекотушка!

— Я, Зайчик-Побігайчик!

— Я, Лисичка-Сестричка!

— Я, Вовчик-Братик!

— Ой, який у вас гарний теремок, просторий та великий! Пустіть і мене жити!—прохає Ведмідь-Набрід.

— Не можемо! — гукають мешканці теремка, лапками розмахують.— Нам тісно!

І Ведмідь-Набрід заходився будувати собі шостий поверх — аж на шість кімнат!

Збудував, поліз на свій поверх жити…

А теремок як затріщить!

Як захитається!

Набік як повалиться!

Ледь устигли звірі хто вибігти, хто з вікна вистрибнути.

А теремка — мов не було!

Сидять собі Мишка-Шкряботушка, Жабка- Скрекотушка, Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик, Ведмідь-Набрід біля купи дров, потилиці лапками чухають, ніяк не можуть згадати, хто ж перший сказав:

— Мені в теремку тісно!