TOU

Хто пошив Відекові сорочку

Казки Франа Левстік

Жила колись вдова. Було в неї семеро дітей. З ранку до пізньої ночі вона працювала, але все одно залишалася такою бідною, що навіть не могла купити своїм дітям нові сорочки. Молодшим доводилося доношувати сорочки старших братів. І наймолодшому – Відеку завжди діставалася зовсім стара латана і перелатана сорочка.

Відек був добрим хлопчиком. Ішов він якось дорогою та зустрів голодне Ягнятко. Пожалів його Відек і відвів на луг, де росла найсмачніша трава.

– Дякую, Відеку, – сказало Ягня. – Я бачу, сорочка твоя зовсім стара – вітер її наскрізь продуває. Візьми моєї вовни на теплу сорочку.

Узяв Відек вовну та й поніс її додому. Проходив він повз засохший Терновий кущ. Зачерпнув Відек води зі струмка і полив кущ.

– Дякую, Відеку – прошелестів Терновий кущ. – Скажи мені, що це ти несеш?

– Ягнятко дало мені вовни на нову сорочку, – відповів Відек.

– Давай я тобі її спряду, – запропонував Терновий кущ.

Зачепив Терновий кущ вовну своїми колючками і почав її смикати, розтягувати, звивати в тугу нитку.

– Ось тобі моток вовни, – сказав Терновий кущ. – Її як раз вистачить на нову сорочку.

Узяв Відек моток вовни і поніс додому. Бачить, шкандибає через дорогу Лісовий павук. Увесь запорошений, втомився. Відек переніс Лісового павука через дорогу і посадив на травинку.

– Дякую, Відеку, – сказав Лісовий павук. – Скажи мені, що ти несеш?

– Ягнятко дало мені вовни на нову сорочку, а Терновий кущ напряв із неї ниток.

– Я можу зіткати тобі з цих ниток полотно, – сказав Лісовий павук.

І взявся павук плести полотно. Швидко перебирав він нитки своїми тонкими лапками і бігав туди-сюди, туди-сюди, переплітаючи їх. А коли зіткав шматок полотна, сказав:

– Ось тобі полотно. Його якраз вистачить на сорочку.

Узяв Відек полотно і поніс його додому. Бачить, придавило великим каменем клешню річковому Раку. Підняв Відек камінь і звільнив Рака.

– Дякую, Відеку, – сказав Рак. – Скажи мені, що ти несеш?

– Ягнятко дало мені вовни на нову сорочку. Терновий кущ напряв із неї ниток. А Лісовий павук зіткав полотно, – відповів Відек.

– Ти зустрів саме того, хто тобі потрібен, – сказав Рак. – Дай мені твоє полотно, і я викрою тобі з нього гарну сорочку.

Гострими клешнями Рак спритно розкроїв полотно. Його вистачило на спинку і перед, на рукава, правий і лівий, і на комірець.

– Бери, – сказав Рак, – тепер лишилися дрібниці: зшити нову сорочку.

Пішов Відек далі. Аж раптом побачив у траві пташеня Пташки-ткачика, що випало з гнізда. Підняв Відек пташеня і посадив у гніздо.

– Дякую, Відеку, – сказала Пташка-ткачик. – Скажи мені, що ти несеш?

– Ягнятко дало мені вовни на нову сорочку. Терновий кущ напряв із неї ниток. Лісовий павук зіткав полотно, а Рак розкроїв його. Тепер залишилося пошити сорочку.

– Кращого кравця, ніж я, не знайти, – сказала Пташка-ткачик.

Почала Пташка-ткачик зшивати гострим, як голка, дзьобом спинку і перед, рукава, правий і лівий, і комірець. Вийшла гарна тепла сорочка.

Одягнув її Відек і пішов додому. Побачили його брати й закричали:

– Подивіться, у Відека нова сорочка! Звідки вона в тебе?

– Мені її подарували Ягнятко, Терновий кущ, Лісовий павук, Рак та Пташта-ткачик, – відповів Відек.

З того часу Відек ходив у новій сорочці, кращу за яку ніхто, ніде, ніколи не бачив.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Кто сшил Видеку рубашку”

Фран Левстік

Видавництво: “Детская литература”

1977 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: