<

Хто сказав “Няв“

Казки Владіміра Сутєєва

Цуцик спав на килимку біля дивану.

Раптом крізь сон він почув, як хтось сказав:

– Няв!

Цуцик підвів голову, подивився – нікого немає.

«Це, мабуть, мені наснилося», – подумав він і вмостився зручніше.

І тут хтось знову сказав:

– Няв!

– Хто там?

Скочив Цуцик, оббіг усю кімнату, зазирнув під ліжко, під стіл – нікого немає!

Заліз на підвіконня, побачив за вікном Півня, що гуляв у дворі.

«Ось хто не дав мені спати!» – подумав Цуцик і побіг на двір до Півня.

– Це ти сказав «няв»? – спитав Цуцик Півня.

– Ні, я кажу… Півень заплескав крилами і закричав: – Ку-ку-рі-ку-у-у!

– А більше ти нічого не вмієш говорити? – спитав Цуцик.

– Ні, тільки «кукуріку», – відповів Півень.

Цуцик почухав задньою лапою за вухом та пішов додому…

Раптом біля самого ганку хтось сказав:

– Няв!

«Це тут!» – сказав собі Цуцик і швидко почав рити під ганком всіма чотирма лапами.

Коли він викопав чималу яму, звідти вискочило маленьке сіре Мишеня.

– Ти сказав «няв»? – суворо спитав його Цуцик.

– Пі-пі-пі, – запищало Мишеня. – А хто так сказав?

– Хтось сказав «няв»…

– Близько? – захвилювалося Мишеня.

– Ось тут, зовсім поруч, – сказав Цуцик.

– Мені страшно! Пі-пі-пі! – запищало Мишеня і прошмигнуло під ганок.

Цуцик задумався.

Раптом біля собачої будки хтось голосно сказав:

– Няв!

Цуцик оббіг навколо будки три рази, але нікого не знайшов. У будці хтось заворушився…

«Ось він! – сказав собі Цуцик. – Зараз я його зловлю…» Він підкрався ближче…

Назустріч йому вискочив величезний кудлатий Пес.

– Р-р-р-р! – загарчав Пес.

– Я… я хотів дізнатися…

– Р-р-р-р!

– Це ви сказали… «няв»? – прошепотів Цуцик, підібгавши хвостик.

– Я? Ти смієшся, Цуценя!

З усіх ніг кинувся Цуцик у сад і сховався там під кущем.

І тут, прямо над його вухом, хтось сказав:

– Няв!

Цуцик визирнув з-під куща. Прямо перед ним, на квітці, сиділа волохата Бджола.

«Ось хто сказав «няв»! – подумав Цуцик і хотів схопити її зубами.

– З-з-з-з! – продзижчала ображена Бджола і боляче вжалила Цуцика в кінчик носа.

Заверещав Цуцик, побіг, а Бджола за ним!

Летить і дзижчить:

– Вже-ж-жалю! Вже-ж-жалю!

Підбіг Цуцик до ставка – і в воду!

Коли він виринув, Бджоли вже не було.

І тут знову хтось сказав:

– Няв!

– Це ти сказала «няв»? – запитав Цуцик Рибу, яка пропливала повз нього.

Риба нічого не відповіла, махнула хвостом і зникла в глибині ставка.

– Ква-ква-ква! – засміялася Жаба, яка сиділа на листочку водяної лілеї. – Хіба ти не знаєш, що риби не говорять?

– А може, це ти сказала «няв»? – запитав Цуцик Жабу.

– Ква-ква-ква! – засміялася Жаба. – Який ти дурний! Жаби тільки квакають.

Та й стрибнула у воду.

Пішов Цуцик додому мокрий, з розпухлим носом.

Сумний, він улігся на килимку біля дивану.

І раптом почув:

– Няв!!!

Він схопився – на підвіконні сиділа пухнаста смугаста Кицька.

– Няв! – сказала Кицька.

– Ав-ав-ав! – загавкав Цуцик, потім згадав, як гарчав волохатий Пес, і загарчав: – Р-р-р-р!

Кицька зігнулася, зашипіла: «Ш-ш-ш!», зафуркала: «Фир-фир!» – і вистрибнула у вікно.

Повернувся Цуцик на свій килимок і ліг спати.

Тепер він знав, хто сказав «няв».

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Улюблені казки”

В. Сутеев

Серія :”Бібліотечка нашої малечі”

Видавництво: “АСТ”

Залишити коментар