Хто сказав “Няв“
Казки Владіміра Сутєєва
Цуцик спав на килимку біля дивану.
Раптом крізь сон він почув, як хтось сказав:
– Няв!
Цуцик підвів голову, подивився – нікого немає.
«Це, мабуть, мені наснилося», – подумав він і вмостився зручніше.
І тут хтось знову сказав:
– Няв!
– Хто там?
Скочив Цуцик, оббіг усю кімнату, зазирнув під ліжко, під стіл – нікого немає!
Заліз на підвіконня, побачив за вікном Півня, що гуляв у дворі.
«Ось хто не дав мені спати!» – подумав Цуцик і побіг на двір до Півня.
– Це ти сказав «няв»? – спитав Цуцик Півня.
– Ні, я кажу… Півень заплескав крилами і закричав: – Ку-ку-рі-ку-у-у!
– А більше ти нічого не вмієш говорити? – спитав Цуцик.
– Ні, тільки «кукуріку», – відповів Півень.
Цуцик почухав задньою лапою за вухом та пішов додому…
Раптом біля самого ганку хтось сказав:
– Няв!
«Це тут!» – сказав собі Цуцик і швидко почав рити під ганком всіма чотирма лапами.
Коли він викопав чималу яму, звідти вискочило маленьке сіре Мишеня.
– Ти сказав «няв»? – суворо спитав його Цуцик.
– Пі-пі-пі, – запищало Мишеня. – А хто так сказав?
– Хтось сказав «няв»…
– Близько? – захвилювалося Мишеня.
– Ось тут, зовсім поруч, – сказав Цуцик.
– Мені страшно! Пі-пі-пі! – запищало Мишеня і прошмигнуло під ганок.
Цуцик задумався.
Раптом біля собачої будки хтось голосно сказав:
– Няв!
Цуцик оббіг навколо будки три рази, але нікого не знайшов. У будці хтось заворушився…
«Ось він! – сказав собі Цуцик. – Зараз я його зловлю…» Він підкрався ближче…
Назустріч йому вискочив величезний кудлатий Пес.
– Р-р-р-р! – загарчав Пес.
– Я… я хотів дізнатися…
– Р-р-р-р!
– Це ви сказали… «няв»? – прошепотів Цуцик, підібгавши хвостик.
– Я? Ти смієшся, Цуценя!
З усіх ніг кинувся Цуцик у сад і сховався там під кущем.
І тут, прямо над його вухом, хтось сказав:
– Няв!
Цуцик визирнув з-під куща. Прямо перед ним, на квітці, сиділа волохата Бджола.
«Ось хто сказав «няв»! – подумав Цуцик і хотів схопити її зубами.
– З-з-з-з! – продзижчала ображена Бджола і боляче вжалила Цуцика в кінчик носа.
Заверещав Цуцик, побіг, а Бджола за ним!
Летить і дзижчить:
– Вже-ж-жалю! Вже-ж-жалю!
Підбіг Цуцик до ставка – і в воду!
Коли він виринув, Бджоли вже не було.
І тут знову хтось сказав:
– Няв!
– Це ти сказала «няв»? – запитав Цуцик Рибу, яка пропливала повз нього.
Риба нічого не відповіла, махнула хвостом і зникла в глибині ставка.
– Ква-ква-ква! – засміялася Жаба, яка сиділа на листочку водяної лілеї. – Хіба ти не знаєш, що риби не говорять?
– А може, це ти сказала «няв»? – запитав Цуцик Жабу.
– Ква-ква-ква! – засміялася Жаба. – Який ти дурний! Жаби тільки квакають.
Та й стрибнула у воду.
Пішов Цуцик додому мокрий, з розпухлим носом.
Сумний, він улігся на килимку біля дивану.
І раптом почув:
– Няв!!!
Він схопився – на підвіконні сиділа пухнаста смугаста Кицька.
– Няв! – сказала Кицька.
– Ав-ав-ав! – загавкав Цуцик, потім згадав, як гарчав волохатий Пес, і загарчав: – Р-р-р-р!
Кицька зігнулася, зашипіла: «Ш-ш-ш!», зафуркала: «Фир-фир!» – і вистрибнула у вікно.
Повернувся Цуцик на свій килимок і ліг спати.
Тепер він знав, хто сказав «няв».
Джерело:
“Улюблені казки”
В. Сутеев
Серія :”Бібліотечка нашої малечі”
Видавництво: “АСТ”