Хто живе у м’ячику
Драган Лукич
Дійсно, хто живе у м’ячику? У цій круглій та веселій хатці? Може, фея? Цілком можливо. Але якщо подумати, то фей у лісі щось, здається, ніхто не зустрічав, а тим більше у м’ячику. Тоді, може, гном? Цілком ймовірно. Звичайно, гном, як істота малого зросту, міг би поміститися у м’ячі. Але навіщо йому це? А от фокусник цілком може опинитися у м’ячі. Хоча б для того, щоб здивувати публіку.
І все ж таки у м’ячику живе не фея, не гном і навіть не фокусник. Там живе…
По-перше, заєць. Ось чому м’ячик скаче.
По-друге, колесо. Ось чому м’ячик котиться.
І по-третє, хто б ви думали? Вірно! Птах. Здається, сорока. Ось чому м’ячик літає.
Коли заєць, колесо і сорока сплять, м’ячик лежить собі нерухомо, ніби в ньому зовсім нікого немає. Але варто якійсь нозі… Втім, слухайте спочатку.
Спав заєць. Спало колесо. І сорока спала, засунувши голову під крило. І, ясна річ, м’ячик спокійно лежав на зеленій траві. Але ось до нього підійшли дві ноги – ліва і права. Ліва нога розмахнулася і штовхнула м’ячик. Прокинулося колесо, покотилося і загарчало:
– Гей, зайцю, ти навіщо мене штовхнув? Я спати хочу, а не котитися!
У цей момент права нога розмахнулася і вдарила м’ячик сильніше. Тут вже і заєць прокинувся і ну скакати у м’ячику туди-сюди!
– Гей, гей, сороко, припини! – кричав він. – Я спати хочу, а не скакати!
Але тут ліва нога знову розмахнулася та як вдарить по м’ячу! Прокинулася сорока, змахнула крилами, і м’ячик полетів високо, прямо в небо.
– Ну, – обурилася сорока, – не очікувала я від тебе, колесо! Хочеться котитися, то й котися собі. А мене навіщо будити?
Заєць образився на сороку, сорока – на колесо, колесо – на зайця. Сваряться вони, а м’ячик у цей час і скаче, і котиться, і літає.
Кажуть, що тільки тоді й починається цікава гра, коли заєць, сорока та колесо добряче пересваряться там усередині. М’яч тоді злітає птахом, котиться колесом, скаче зайцем. І втримати його просто неможливо.
Джерело:
“Двенадцать слонов”
Казки югославських письменників
Переказ – Л. Яхнина
Видавництво : “Детская литература”
1983 р.