ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Хто зіпсував погоду

Григорій Остер

Цього дня в Африці стояла чудова погода, і папуга зранку вирушив на прогулянку. Раптом папугу підхопило і понесло.

— Куди це я? — подумав папуга і полетів шкереберть.

Потім його облило водою та понесло далі. А далі його поливало і несло, несло і поливало, доки він не вдарився об щось м’яке.

Це щось м’яке було слоненятком. Слоненя стояло в сухому місці під великим деревом і ховалося від вітру та дощу, які несли та поливали папугу.

— Що трапилось? — спитав папуга, встаючи на ноги. – Що це було?

— Здається, погода зіпсувалась! — сказало слоненя.

— Як це зіпсувалася?! – обурився папуга. — Що значить зіпсуватись? Чого це їй раптом ні з того ні з сього взяти і зіпсуватися? Тут щось не так! Тут щось криється!

— Де? — спитало слоненя.

— Тут, – сказав папуга.

— Я! — сказала слоненя.

— Що ти? – здивувався папуга.

— Я тут криюсь, — сказало слоненя, — ховаюсь. Від дощу.

— Ні, – задумливо сказав папуга, – ти тут, мабуть, ні до чого. Хоча … — Папуга підозріло подивився на слоненя. – Ні, – сказав він, помовчавши, – ти на такі жарти не здатний. Це хтось інший.

— А що він зробив, цей хтось інший? — спитало слоненя.

— Як що? – обурився папуга. — Хіба ти сам не бачиш?

— Я бачу, — сказало слоненя. – А що я бачу?

— Дощ, вітер та калюжі! – сказав папуга. – Ось що ти бачиш! — І папуга тупнув ногою по калюжі.

Слоненя відступило від бризок, що вилетіли з калюжі, і сказав:

— Так це тому, що погода зіпсувалася.

— Миле слоненя, — усміхнувся папуга, — саме по собі ще нічого ніколи не псувалося. І погода також. Наша погода зіпсована – це так. Але вона зіпсувалася не сама. Її хтось зіпсував!

— Хто? — вразилося слоненя.

— А ось це, – сказав папуга, – нам якраз і доведеться з’ясувати!

— А як ми з’ясовуватимемо?

— Спершу ми з тобою нападемо на слід, — сказав папуга.

— Не треба! — злякалося слоненя.

— Чому? – здивувався папуга.

— Ну… — зніяковіло слоненя, — ми на нього нападемо, він дасть здачі. Вийде бійка. Не треба.

— Я хочу сказати, — пояснив папуга, — що ми спочатку шукатимемо сліди, які залишив той, хто зіпсував погоду, а потім по слідам знайдемо і його самого. Пішли!

Дощ припинився, але вітер зривав і кидав на землю краплі, що заблукали між листям. Папуга і слоненятком вийшли з-під свого дерева і одразу побачили сліди.

Сліди перетнули галявину і йшли в зарості.

— Так Так! — сказав папуга, роздивляючись сліди. – Цікаво!

Тут листя на одному дереві розсунулося, і звідти визирнула мавпа.

— Куди це ви такої погоди зібралися? — спитала мавпа.

— Ми натрапили на слід, — сказала слоненя.

— А що вам потрібно від нього? — спитала мавпа і зістрибнула з дерева.

— Нам треба дізнатися, куди він веде цей слід. Ось що нам потрібно, мавпо! — поважно сказав папуга, вдивляючись у далечінь з-під крильця.

Мавпа присіла навпочіпки, помацала сліди, потім встала і сказала:

— Ці сліди спочатку ведуть у пальмовий гай, потім повертають праворуч, потім переходять струмок, піднімаються на горбок, там трохи стоять і спускаються назад. Потім… — мавпа трохи подумала, — потім ці сліди повертаються до струмка, переходять через нього на наш бік і гуляють берегом. А потім вони приходять до цього дерева!

— Мавпо, а як ти все це дізналася? — спитало слоненя.

— Дуже просто! – сказала мавпа. — Для мене це дрібниці.

— Приголомшливо! – Захопився папуга. — А ти можеш здогадатися, хто їх залишив ці сліди?

— Звичайно, – сказала мавпа. – Я вже здогадалася. Це я їх залишила.

— Ти?! — здивувалися слоненя і папуга.

— Я! – сказала мавпа. — І нема чого на них нападати. Неподобство! Нічого залишити не можна! Одразу ж починають нападати!

— Аааа! – сказав папуга. — То це, значить, ти… постаралася?

— Ну, – відповіла мавпа, – я, звичайно, не дуже старалася, але, на мою думку, це цілком пристойний слід. Акуратненькі такі слідочки.

— Послухай, — перебив папугу мавпу, — чи не краще тобі відразу зізнатися? Чому б тобі чесно та відверто не розповісти нам, навіщо ти це зробила? Навіщо ти її зіпсувала, нашу погоду?

— Я її не псувала! — закричала мавпа. – Це не я!

— Мавпо, — сказав папуга, — не відпирайся! Відпиратися даремно!

— І запиратися! — додало слоненя. — Запиратися теж, на мою думку, даремно!

— Я не запираюся і не відпираюся! — закричала мавпа. — І я не псувала погоду. Чому ви думаєте, що це я її зіпсувала?

Слоненяті стало шкода мавпу, і воно сказало:

— Папуго, а може це не вона?

— А хто? — спитав папуга.

— Ну, ти ж сам казав, що це, мабуть, хтось інший. Так, може, це справді хтось інший.

— Слоненя, — суворо сказав папуга, — мавпа і є цей хтось інший.

— Я не хтось інший! — закричала мавпа. – Я мавпа!

— Папуго, — переконливо промовило слоненя, — хтось інший — він і є хтось інший. А вона мавпа. Сам подивись!

— Подивися! Подивися! — закричала мавпа і поверталася до папуги різними боками, щоб він переконався.

Папуга подивився на мавпу і переконався, що вона справді мавпа.

— У такому разі, – сказав папуга, хтось інший – це удав. Це він зіпсував нашу погоду.

— Не може бути! — здивувалося слоненя. – Це на нього не схоже.

— Дуже схоже! – сказав папуга.

— Навіщо йому це? — не повірила мавпа. — Навіщо псувати нашу погоду? Вона була така гарна. Тепла, суха.

— Ось! Ось! — вигукнув папуга. – Суха! В тому то й справа! Коли погода суха – все тверде. І повзати по твердому. Ось удав і зіпсував погоду, щоб вона стала мокрою. І тепер йому повзати м’яко. Тепер він повзає мокрою погодою.

Сторінки: 1 2 3

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.4 / 5. Оцінили: 17

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Бабушка удава”
Збірка казок
Григорій Остер
Видавництво: “Заповіт”
1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: